Туристичні маршрути
У центрі Дунаївців на пагорбі увагу мандрівників привертає цікава архітектурна споруда – колишній монастир капуцинів. Нині головну частину будівлі займає православна церква Київського патріархату.
На початку ХVІІ століття у Дунаївцях за сприяння Конецпольських було споруджено мурований костел, який у 30-х роках облаштували Станіславські (вони подарували парафії село Дем’янківці) У храмі знаходились надгробки Чацьких та Красінських.
У 1891 році поміщик В.Завойко викупив Дунаївці у Б. Скібневського. На той момент місто вважалося великим промисловим центром і мало статус «Подільського Манчестера». У спадок від Завойко залишився палац, флігель і парк тих часів.
У 1921 році за свідченням просвітера Муца Михайла Олександровича, відбулось перше хрещення у м.Дунаївці. Євангельські християни-баптисти використовували для зібрань лютеранську кірху, побудовану німцями.
Свято-Михайлівський храм засновано у 1889 році.
Містечко Дунаївці належить до типових подільських міст. Однак його з-поміж інших вирізняє те, що в ньому містяться аж 2 палаци. Один із них – палац Красінських. Додає атмосфери цьому палацу і те, що в ньому проводили своє дитинство визначні поляки – Зигмунт та Вінцентій Красінські, які відіграли значну роль в історії Польщі.
У 1980 році в Голозубинцях призначили о.Йосифа Чопа у якості першого настоятеля парафії.
Саме він розбудував каплицю, перетворивши її на великий костел Непорочного зачаття Діви Марії.
Старий млин с.Голозубинці
Напрікінці 1870 років Віктор Зигмунд Скібнєвський звів на вершині гори Голозубинецький великий маєток.
Водоспад Бурбун
Несподівана знахідка серед місцевих природніх пам’яток: чаруючий водоспад нагадує райський куточок, незіпсована дика природа, каміння вкрите мохом, кущі папороті.
Вода – це «мінерал життя»
Чисте повітря, чудові краєвиди, гарна природа, цілющі джерела.
В області є чимало незвичайних місць, вода в яких вважається цілющою. Таке джерело є за Дунаївцями, в напрямку до села Дем’янківці. Вже кілька років, як до нього з усіх усюд приходять і приходять і приїжджають дорослі та діти, аби набрати додому цілющої води.
А віднедавна тут ще й облаштували купальню і найвідважніші сміливо опускаються благодатну прохолоду.
В період німецької окупації у квітні 1942 року понад 2000 осіб єврейської національності були загнані в фосфоритну шахту біля Дем’янковець та шляхом її підриву знищені заживо. Очевидці свідчать, що протягом кількох днів із шахти доносились стогін та крики. На місці трагедії споруджено меморіал жертвам тих подій.
Дендропарк площею 3 га заснований у 1958-1960 рр. Спочатку Миньковецький дендропарк налічував понад 340 видів рослин.
Сьогодні на території Миньковецького дендропарку росте більше 200 видів різних рідкісних і місцевих рослин, висаджених за систематичною ознакою. У 1969 році дендропарк отримав статус заповідника.
Миньковецька держава – самопроголошена держава, створена подільським шляхтичем Ігнацієм Сцибор-Мархоцьким (1749-1827). За часів російської імперії на цих землях існувала так звана Миньковецька держава – феноменальна колиска української вольності. Край без кріпосного права, з власною конституцією, розвинутими ремеслами, промисловістю і навіть грішми. За 30 років господарювання він створив власний «острів» ідентичності довкола гори Бельмонт, яка досі існує спогадами про ті часи і сподівається на реінкарнацію.
Декілька років тому у Миньківцях відбулося урочисте відкриття музею Ігнація Сцибора Мархоцького. Цей музей, який постав зусиллями Володимира Захар’єва, є першим приватним закладом такого типу у Хмельницькій області. У будинку розташувався і центр Мархоцькознавства.
Село Рахнівка… Про місцеву архітектурну пам’ятку – Садибу Корф – відомо зовсім небагато. Однак вона є уособленням історії цього краю. Не зовсім розкішна, одноповерхова і мінімально оздоблена, але тут збереглися підземелля та старий парк…
Церква ікони Казанської Божої Матері
Іконостас оздоблено в 1871 – 1872 роках. У храмі зберігається ікона Божої матері, шанована серед вірян, як чудотворна.
«Глина – це живий матеріал, вона має свою енергію», - запевнює гончар з села Рахнівка Ігор Шальгорін.
На околиці села піднімається гора «Грабина» - кажуть, там колись був замок. Ще цю гору пов’язують із Кармелюком – але яку подільську гору з ним не пов’язують?
Для селян кожен елемент неймовірного кривчанського ландшафту має власну назву: Закрут, Доли. Тут є джерело чистої, промитої природнім кременем, води в урочищі Грота; джерело Гуркало, а ще ставки, які називають Бовгурі (наче там раніше було місце відпочинку при панській гуральні). Гуральня належала Крупенському, як і цегельня та два млини (один із них допрацював майже до початку ХХІ століття).
Наприкінці ХІХ століття зусиллями генерала та члена Державної Думи Михайла Георгійовича (Єгоровича) Крупецького, в селі будується палац. Двоповерхова будівля з верандами поєднує в собі стилі бароко та пізньої готики. Особливістю маєтку є чотириповерхова восьмигранна вежа з годинником. Від залишків колишнього парку, фруктового саду, оранжереї та теплиць збереглись лише невеличкий фонтан та штучне озеро.
