Рік болю.
Рік тиші там, де раніше звучав його голос.
Рік, як немає з нами старшого солдата Варфоломеєва Володимира Броніславовича — нашого земляка з села Рачинці, воїна, батька, сина, друга… Людини з великим серцем і відкритою душею.
18 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Харківщині, життя Володимира обірвалося під мінометним обстрілом поблизу села Стариця. Йому було лише 44… У найкращому віці, сповнений сили, мрій і надій — він віддав найдорожче заради України.
Він сам став до лав захисників. Без вагань. Без страху. Пройшов навчання на Яворівському полігоні — і одразу рушив на передову. Туди, де найважче. Туди, де вирішується наша свобода і майбутнє. І тримав небо разом із побратимами, як справжній воїн.
💔 Його серце перестало битися, але його сила, відвага й доброта — досі з нами.
Його усмішка, його слова, його вчинки — живуть у пам’яті родини, друзів, побратимів і всіх, хто його знав.
🕯 Світла пам’ять. Вічна слава. Герої не вмирають - вони
живуть у наших серцях.
