Сьогодні у скорботі та мовчанні Дунаєвецька громада провела в останню путь ще одного Захисника України — молодшого лейтенанта Ігоря Григоровича Перекопного. Його серце зупинилося 28 червня 2025 року, але пам’ять про нього житиме вічно у серцях кожного, хто знав, любив і шанував його.
Ігор народився 27 грудня 1988 року в селі Пастирське на Черкащині. Закінчив школу, здобув фах практичного психолога у Національному університеті імені Богдана Хмельницького.
Жив звичайним життям, мав мрії, працював за професією та вірив у краще майбутнє.
Та війна перекреслила плани. У червні 2024 року Ігор добровільно став на захист країни. Після базової підготовки на Чернігівщині він проходив службу у складі 77-го Центру оперативного командування «Північ», де був офіцером відділення морально-психологічного супроводу. Він не прагнув відзнак чи гучних промов — він просто виконував свій обов’язок з честю та відданістю.
Доля не раз випробовувала Ігоря на міцність. Він ріс без батьків — його виховувала бабуся. На війні його здоров’я серйозно похитнулося, але навіть після тривалого лікування він повернувся до служби. Та хвороба виявилась безжальною. Попри зусилля лікарів Чернігівського медичного центру сучасної онкології, його життя обірвалося на 36-му році.
Сьогодні, 3 липня, відбулося прощання з Ігорем Перекопним. Біля домовини – сльози рідних, побратимів. Без люблячого онука залишилася бабуся. Без брата — сестра. Без племінника – дядько. Усіх їх теплом свого серця огортає громада, яка сьогодні прощалася із Захисником, схиляючи голови в глибокій шані.
Життєвий шлях Ігоря — це історія людської стійкості, сили духу й самопожертви. Це нагадування всім нам, яку ціну платить Україна за право бути вільною.
Схиляємо голови у скорботі та молимось за спокій його душі.
Вічна пам’ять Захиснику!
Слава Україні!
Героям Слава!
