Сьогодні, 9 вересня 2025 року, у селі Голозубинці громада з тяжким болем у серці провела в останню дорогу відважного Воїна, нашого земляка – старшого сержанта МАЗУРА Миколу Вікторовича, який 3 червня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Сіверськ Донецької області.
Важко усвідомити цю непоправну втрату…Микола Вікторович віддав своє життя захищаючи свободу і незалежності України…
Народився Захисник 4 квітня 1975 року в селі Рачинці, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Змалку був добрим, щирим і чуйним, завжди готовим підставити плече тим, хто потребував допомоги. Після школи здобув професію механіка у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському технікумі. У 1994 році був призваний до лав армії, де служив командиром відділення ракетних військ і здобув звання старшого сержанта.
Повернувшись додому у 1996 році, вже за кілька місяців одружився. Разом із дружиною оселилися у селі Голозубинці, де виховали трьох дітей – синів Тимура і Максима та донечку Асю. Микола Вікторович був турботливим чоловіком, люблячим батьком, справжньою опорою для всієї родини, прикладом мужності, чесності й доброти.
Багато років він працював у ТОВ «Ситний двір» трактористом і комбайнером, здобувши повагу колег та односельців. У 2015 році люди довірили йому депутатський мандат Дунаєвецької міської ради VII скликання. Де б не був, він завжди залишався працьовитим, відповідальним і гідним поваги.
Коли на нашу землю прийшла війна, старший син добровольцем став на її захист. Сам Микола Вікторович активно долучався до волонтерства, допомагав військовим, а в серпні 2023 року й сам став до лав Збройних Сил України. Своє 50-річчя зустрів у окопах, на бойових позиціях. Навесні йому вдалося ненадовго приїхати до родини… Востаннє обійняти дружину і дітей, востаннє відчути тепло рідної домівки.
15 травня Микола Вікторович знову став до строю, до своїх побратимів. І на початку літа, під час жорстоких боїв, він віддав найдорожче – своє життя – за Україну, за мир на рідній землі, за щасливе майбутнє своїх дітей.
Жодні слова та час не зможуть зцілити цього болю… Та пам’ять про Миколу Мазура завжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів, у пам’яті всієї громади. Він назавжди залишиться прикладом мужності й самопожертви.
Попрощатися з Героєм зійшлися рідні, друзі, побратими, односельці та всі, хто знав і шанував Миколу Вікторовича. Під державними прапорами, з почесною вартою та військовими почестями Захисник віднайшов вічний спочинок на місцевому кладовищі в с. Голозубинці.
Нехай Господь дарує рідним сили пережити цю гірку втрату, а душу Миколи прийме у Царство Небесне.
Вічна пам'ять і низький уклін нашому Герою!
