Сьогодні в Дунаєвецькій громаді — день глибокої скорботи, невимовного болю та незгасної вдячності.
Останньою дорогою додому провели нашого земляка — старшого лейтенанта, командира роти спеціального призначення 3 загону ССО ЗСУ — Миколу Миколайовича Дармограя. Він віддав своє життя заради миру на українській землі.
Захисник загинув 1 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання східніше населеного пункту Олешня Курської області. Загинув зі зброєю в руках, з Україною в серці.
Йому було лише 24. Молодий, мужній, талановитий. Життя тільки починалося, але війна обірвала його назавжди…
Микола народився 23 вересня 2000 року в селі Заставля, в родині, де завжди панували любов, турбота і повага. Навчався у ЗОШ №1 та №3 міста Дунаївці, згодом вступив до Національного університету «Одеська юридична академія», де здобув фах у галузі права. Але його серце кликало до захисту — паралельно з навчанням проходив військову підготовку. І коли Україна потребувала, не вагався жодної миті — пішов боронити Батьківщину.
У 2023 році підписав контракт із ЗСУ. Служив чесно й віддано. Воював у складі 6-го окремого полку рейнджерів Сил спеціальних операцій. Пройшов навчання за кордоном, пережив два поранення, та завжди повертався до побратимів на фронт. Відзначався рішучістю, сміливістю та безмежною любов’ю до України.
На Курському напрямку він віддав найцінніше — життя. Травми, яких зазнав під час бою, виявилися несумісними з життям. І сьогодні, в супроводі бойових побратимів, з почесною вартою, національним прапором та молитвами, Миколу провели в останню дорогу.
Люди ставали на коліна. Дорога, якою їхав автомобіль з тілом Героя, була вкрита квітами та сльозами. Віддати шану Миколі прийшли рідні, друзі, знайомі, військовослужбовці, представники влади. Священики відслужили чин похорону, звучав Державний Гімн і три постріли у небо — на знак вічної пам’яті та вдячності.
Микола Дармограй не встиг стати батьком, не встиг побудувати сім’ю, не встиг сказати ще багато важливих слів… Але він встиг зробити найголовніше — захистити кожного з нас.
Ми схиляємо голови перед цією втратою. Нехай Господь упокоїть його душу серед праведників.
Рідним — щирі співчуття і велика подяка за сина, брата, онука, який став символом мужності й жертовності.
Слава Україні! Героям Слава!
Вічна пам’ять Герою!
