«Ми зараз постійно зустрічаємо людей на колісних кріслах та з протезами. Якщо це військовий і ми зустрічаємося поглядом,слід спокійно дивитися в очі, прикласти руку до серця і схилити голову на знак вдячності. Цьому слід вчити і наших дітей. Нам важливо говорити сьогодні про те, як поводитися з людьми з інвалідністю. Щоб вони не відчували надмірної уваги, а відчували нашу повагу”,- так радить дитячий психолог Світлана Ройз.
Говорити на цю тему потрібно до того, як діти виявлять цікавість.
Для початку дорослим самим потрібно усвідомити свої почуття – тоді ми зможемо допомогти їх усвідомити дитині. І нормально відчувати страх і біль – але потрібно знати, як реагувати.
Зараз можемо зустріти багато людей без кінцівок – дорослих та дітей. І їм важливо відчувати нашу підтримку. Дитину важливо долучити до роздумів: як ми можемо це зробити?
Такою метою були об’єднані педагоги закладів освіти нашої громади аби донести сенс виховання толерантного ставлення до людей з обмеженими можливостями.
Класними керівниками, педагогами-організаторами, працівниками психологічної служби проведено ряд виховних бесід, тематичних годин, просвітницьких тренінгів аби допомогти дитині зрозуміти манеру поведінки при зустрічі з такою людиною.
І, пам’ятайте, головне -ЛЮДИНА, а не її інвалідність. Ми всі разом маємо формувати українське суспільство рівних можливостей.