У вирі страшної війни щодня гаснуть молоді зорі, відлітають у вічність найкращі сини України.
У грудневий морок 2024 року згасла ще одна яскрава зірка на небосхилі української звитяги. Обірвалося молоде життя, сповнене мрій, надій та безмежної любові до Батьківщини. Юний Захисник свідомо обрав тернистий шлях Воїна, заради святої боротьби за рідну землю.
Сьогодні рідне місто зустріло свого Героя! Схиливши голови перед Воїном-десантником, який до останнього подиху боронив українську землю.
Павленко Сергій Васильович народився 14 травня 2002 року в місті Дунаївці. Світле та безтурботне дитинство пройшло в м. Дунаївці та с. Залісці.
Навчався на відмінно в Дунаєвецькій школі №3, виявляв особливий талант до математики. У 2017 році вирушив у далекі краї – став студентом у м. Кельце (Польща), де опановував професію техніка-інформатика.
Коли почалося криваве повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року, не зміг стояти осторонь спільного горя – допомагав українським біженцям з документами та перекладом. Але серце щеміло за рідною землею.
3 березня 2023 року, потай від близьких, ризикуючи всім, повернувся в Україну. Мати дізналася про болючу правду лише 4 травня, коли побачила фото сина у військовій формі. Обрав службу в десантно-штурмових військах, 80-й бригаді.
Невтомно керував бойовими дронами, був оператором 1 десантно-штурмового взводу, 3 десантно-штурмової роти, 1 десантно-штурмового батальйону. За самовіддану службу отримав орден "За мужність". Жодного дня відпочинку – не було ким замінити відданого Воїна.
Обірвалося молоде життя 21 грудня 2024 року поблизу села Руське Порічне на Курщині. Важке поранення від ворожого дрона не залишило шансів. Назавжди 22...
Залишились у невимовному горі батьки, сестри, наречена, дідусь, бабуся, дядько, побратими і всі рідні. Вже ніколи не здійсняться його мрії, не прийде більше весна у його життя. Він віддав найдорожче – своє життя, щоб над Україною знову засяяло мирне небо.
Бракує слів, щоб передати душевний біль, бракує сліз, щоб виплакати це горе, цю непоправну втрату. Сергію! Ти охороняв наш спокій, наш сон, ти охороняв наші світанки і блакитне небо, ти захищав кожного з нас, ти захищав незалежну, вільну Україну. Ти – янгол-воїн, який з небес буде продовжувати захищати нас. У наших серцях, у нашій пам’яті ти навічно залишишся незламним Героєм, відданим сином своєї родини, безстрашним Воїном України.
Поховали загиблого Захисника з усіма військовими почестями, під синьо-жовтим стягом, на міській Алеї Слави. На честь Воїна пролунав трикратний військовий салют.
Вічна пам'ять Герою, який поліг за свободу і незалежність України. Його подвиг назавжди закарбується в серцях співвітчизників. Схиляємо голови перед світлою пам'яттю Воїна, чиє коротке, але яскраве життя стало символом незламності українського духу та безмежної відданості Батьківщині.
