У квітучій весні згасло молоде життя… провели в останню земну дорогу Героя

Цього скорботного дня над нашою громадою ніби згасло сонце… У серцях запанувала темрява від болю й втрати. Ми схилили голови в невимовному горі, прощаючись із Героєм, що поклав своє молоде життя на жертовний вівтар свободи України. У вічність пішов той, кому було лише 25... Хлопець, який мав би жити, любити, виховувати сина — а натомість загинув у бою, тримаючи в руках зброю, а в серці — нашу Батьківщину.

На весняну землю, пронизану кров’ю, зійшла ще одна сльоза війни.
23 березня 2025 року чорним болем увійшло в серце нашої громади. Під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області, загинув наш земляк, кулеметник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, солдат КУШНІР Станіслав Вячеславович.
Юне життя, сповнене мрій, любові, надій — обірвалося під вогнем війни.

Станіслав народився 11 грудня 1999 року в селі Мушкутинці. Усе його дитинство пройшло на рідній землі — у знайомих стежках, у теплі маминої усмішки, у звуках дзвінкого сміху з шкільного подвір’я. Ще малим, він мріяв бути воїном — сильним, мужнім, справжнім.

Тому після 8 класів він вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, де став одним із кращих. Там його запам’ятали не лише як відповідального і витривалого, а й як талановитого — він гарно співав, захоплювався спортом, був справжнім другом і опорою для інших.

Згодом розпочав трудову діяльність — спочатку в газконторі рідного міста, а згодом поїхав на заробітки до Польщі. Але серце його було вдома, в Україні. І в 2020 році він повернувся не просто додому, а до свого покликання.

Спершу пройшов строкову службу. Та вже через місяць, не вагаючись, підписав контракт на три роки. Він обрав шлях, де кожен день — між життям і смертю.

З початком повномасштабного вторгнення, Станіслав знову пішов на передову. Під час служби в Миколаївській області створив власну сім’ю та став батьком маленького Матвія.

У грудні минулого року востаннє приїхав у рідне село побачити рідних. Лише десять днів… І знову — дорога на фронт. Цього разу на Донецький напрямок.

21 березня Станіслав ще розмовляв із матір’ю. Голос був спокійним. Сказав, що все добре, що має відвезти побратимів на позицію й повернутися. Але він не повернувся…

Через день — страшна звістка. Кров застигла в жилах, серце розбилося на тисячу осколків.

У глибокій скорботі залишились матір, батько, син Матвій, четверо братів та сестра.
А разом із ними — у скорботі ми всі.

Під звуки Гімну, під скорботний залп почесної варти і з прапорами в руках провели Станіслава Вячеславовича як справжнього Героя.

Схиляємо голови в глибокій пошані. Пам’ять про нього житиме вічно — в наших серцях, в кожному нашому дні, здобутому його мужністю.

Світла пам'ять тобі, Герою…
Тепер ти вічна зірка на небі, що освітлює шлях до Перемоги.

Новини
ВІДБУЛОСЬ СПІЛЬНЕ ЗАСІДАННЯ ПОСТІЙНИХ КОМІСІЙ ТА 109 (ПОЗАЧЕРГОВА) СЕСІЯ      
29.08.2025 16:31
29 серпня 2025 року в режимі онлайн відбулося спільне засідання постійних комісій та 109-та позачергова сесія Дунаєвецької міської ради VIII скликання під головуванням міського голови Веліни…
Звіт про роботу комунальних підприємств громади за період з 23 по 29 серпня 2025 року
29.08.2025 16:28
Щотижня комунальні служби громади докладають зусиль, аби наше місто та села були доглянутими та безпечними для життя. 🚰 КП «Міськводоканал» Дунаєвецької міської ради Фахівці підприємства…
ПАМ'ЯТЬ ПРО ГЕРОЇВ ЖИТИМЕ В СЕРЦЯХ І НА СТІНАХ РІДНОГО ЛІЦЕЮ
29.08.2025 16:12
29 серпня — День пам’яті захисників України, які загинули, відстоюючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Це дата, що назавжди закарбована в серцях українців, день,…