Курличуть журавлі над Дунаєвеччиною, і сумом стелиться осіннє небо. Біль і скорбота знову обійняли наш край — сьогодні у жалобній тиші громада проводжала в останню дорогу свого сина, Захисника, Героя — ВОЙТКОВА Олександра Вікторовича.
Старший солдат, наш земляк, відважний Воїн — він віддав найдорожче, що мав, — своє життя, аби ми мали право жити у мирі й свободі.
Його загибель 7 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоданилівка Запорізької області стала страшним ударом для матері, сестри, рідних, друзів, побратимів і всієї громади.
Народжений 28 вересня 1979 року у селі Січинці, він виріс серед нас. Маленьким Сашком ходив у місцевий дитсадок, навчався у Дунаєвецькій школі №3, здобув професію автослюсаря.
Доля рано випробувала його — у 12 років він залишився без батька й став єдиною чоловічою опорою для родини. Та, попри всі труднощі, життя виховало у ньому силу, доброту й мужність.
Служба у війську, участь в АТО, нагорода Президента «За оборону України» — це були не просто рядки біографії. Це була його дорога честі.
Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, Олександр не вагався — знову став до лав захисників Батьківщини. Там, де кожен день — ризик, а кожен крок — небезпека.
Він двічі приїздив у короткі відпустки. Востаннє — у травні цього року. Торкнувся мирного життя, обійняв рідних — і повернувся на фронт…
Але війна безжальна… Минуло майже чотири місяці тривожного очікування, невідомості та болю, перш ніж стало відомо: Олександр загинув. Лише після ідентифікації за ДНК він повернувся сьогодні до рідної землі — повернувся на щиті.
Більше не переступить поріг рідної оселі, не пройде знайомими стежками, не порадіє сонячному ранку.
Сьогодні у Дунаївцях та у рідному селі Січинці щеміло серце від плачу. Люди виходили з домівок, ставали на коліна, схиляли голови, тримаючи в руках синьо-жовті прапори.
Поховали Захисника з усіма військовими почестями в рідному селі.
Олександр назавжди залишиться у любові рідних, у пам’яті побратимів, у вдячності громади.
Дорога родино! Нехай Господь дарує вам сили витримати цю невимовну втрату, а світла пам’ять про Олександра стане джерелом гордості й духовної опори.
🕯 Спочивай із миром, наш Захиснику.
Нехай небеса стануть для тебе світлою домівкою, де немає болю і війни.
Вічна пам’ять і слава Герою!
