Сьогодні на Дунаєвеччині опустилася завіса скорботи — громада провела в останню дорогу свого земляка, солдата Збройних Сил України, Володимира Михайловича Скочка.
Його ім’я — це не лише рядок у списку загиблих. Це історія життя, пронизаного мужністю, жертовністю, добром і світлом.
9 липня 2025 року поблизу населеного пункту Володимирівка на Донеччині внаслідок ворожого авіаудару по групі військовослужбовців обірвалося життя Володимира. Він виконував бойове завдання як сапер інженерно-саперного відділення. До останньої хвилини залишався вірним присязі, побратимам і Україні.
Володимир Скочко народився 9 травня 1984 року в місті Дунаївці. З дитинства був активним, щирим, товариським. Навчався у школі №3, любив спорт. У родині, де його виховували, цінували працю, доброту і повагу — ці риси він проніс через усе своє життя.
Вперше взяв до рук зброю ще у 2002 році як курсант. Служив як радист і сапер, а згодом — як захисник українського Донбасу. Пройшов важкі бойові шляхи у зоні АТО у 2015–2016 та 2019–2020 роках. Після повномасштабного вторгнення знову добровільно став на захист рідної землі — 22 січня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ.
Володимир був не просто солдатом — він був сильний духом, добрий душею, завжди підтримував побратимів, надихав їх своєю стійкістю, глибокою вірою в Перемогу.
На центральній площі міста, серед жалобної тиші та гірких сліз, зібралася громада — родина, друзі, побратими, військові, представники влади, духовенство, мешканці міста. Прозвучали слова прощання, подяки, молитви та військовий салют на честь Героя.
Йому було лише 41… Перед ним ще був довгий життєвий шлях, мрії, щастя… Але він зробив свій вибір — вибір боронити Україну. І віддав найдорожче — життя.
У серці кожного з нас назавжди залишиться біль втрати і безмежна вдячність.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Володимира. Нехай Господь дасть сили пережити цю невимовну втрату, а душу нашого Захисника прийме у Своє Вічне Царство.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України — Володимиру Скочку.
Слава Україні!
Героям Слава!
