Сьогодні, 29 липня 2025 року, з глибоким болем та скорботою громада міста Дунаївці провела в останню дорогу свого земляка, Захисника України – Богдана В’ячеславовича Добжанського, який загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Його серце зупинилося 21 липня поблизу населеного пункту Безсалівка Сумської області. Йому було лише 33 роки.
Похорон Героя став днем жалоби для всієї громади. Десятки мешканців, друзі, духовенство, представники влади зібралися, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю Богдана та підтримати його родину у тяжку годину втрати.
Богдан Добжанський народився 15 липня 1992 року в Дунаївцях. Тут пройшли його дитинство і юність. Змалку вирізнявся добрим серцем та щирою душею. Відвідував дитячий садок №2, навчався в місцевій школі №1, де поєднував здобуття знань із заняттями у музичній школі – Богдан грав на флейті, любив музику та красу духовного світу.
Після закінчення 9 класів здобув професійну освіту у ВПУ №36. Проте серце покликало його до духовного життя. З 2010 по 2014 рік він навчався у Волинській православній богословській академії, пройшов повний курс духовної семінарії, а згодом і духовної академії, яку закінчив у 2016 році. Присвятив себе молитві, служінню, добрим справам.
У 2022 році, коли російська агресія переросла у повномасштабну війну, Богдан добровольцем пішов на фронт, обравши шлях боротьби за свободу і незалежність рідної держави. Служив на Херсонському напрямку, а вдома його з тривогою чекали батьки. У червні 2022 року він зазнав тяжкої втрати – померла його мама. Попри біль, Богдан знову повернувся на передову.
У 2023 році, через погіршення здоров’я батька, він був звільнений зі служби. Повернувшись додому, працював, планував майбутнє. Але війна знову покликала – 19 квітня 2025 року Богдан був мобілізований вдруге. Служив гранатометником, перебував на найважчих ділянках фронту.
На жаль, 21 липня його життя трагічно обірвалося…
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Богдана Добжанського – людини, яка жила з вірою, з відкритим серцем, з любов’ю до Бога, до людей і до України. Він мріяв про мир, але віддав своє життя за нашу свободу.
Щирі співчуття рідним. Особливі слова підтримки – батькові Героя, отцю В’ячеславу. Уся громада поділяє Ваш біль. Ми схиляємо голови у вдячності за сина, який став символом честі, мужності та любові до України.
Нехай Господь дарує Йому Царство Небесне, а близьким – силу пережити цю непоправну втрату.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Пам’ятаємо…
