Сьогодні наша громада, схиливши голови у глибокій скорботі, вже вкотре, провела в останню земну дорогу Захисника України — ШПОРТУНА Сергія Юрійовича.
І знову — чорна стрічка на серці кожного з нас… Знову безжальний ворог обриває життя кращих із кращих — тих, чия мужність, відданість і любов до Батьківщини сяяли, мов дороговказ у темряві війни. Ми втратили Героя, батька, сина, чоловіка, друга. Втратили людину — світлу душу, яка без вагань стала на захист рідної землі.
18 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання зі збереження територіальної цілісності України, загинув наш земляк — старший водій 110-ї окремої механізованої бригади, солдат Сергій ШПОРТУН.
Його ім’я — серед імен безсмертних. Його подвиг — у вічності.
Він не просто пішов… Він злетів у небо, як янгол-охоронець, залишивши по собі нестерпний біль втрати і невимовну гордість.
Сергій народився в селі Руда Гірчичнянська. Закінчив Малокужелівську школу, здобув фах у Хмельницькому, працював у ТОВ «Енселко-Агро». Був працьовитим, добрим, життєлюбним. Разом із дружиною виховував трьох прекрасних дітей, які були сенсом його життя, його найбільшою гордістю.
У 2022 році добровільно став до лав оборонців України. Служив на передовій, на Авдіївському напрямку — водієм-сапером. Попри всі труднощі, після повернення до мирного життя, продовжив працювати, але коли ворог знову став нависати, навесні 2025-го, Сергій вдруге одягнув військову форму. Без страху. Без зупинки. З вірою в нашу Перемогу.
Його серце перестало битися в травні, під час запеклих штурмових боїв поблизу села Іскрисківщина Сумської області. Унаслідок ворожої атаки дрона Сергій загинув.
Тривалий час вважався зниклим безвісти… І лише через півтора місяця родина отримала підтвердження найстрашнішої новини.
Сьогодні, за п’ять місяців до свого 40-річного ювілею, Героя поховали з усіма військовими почестями на рідній землі, де він зробив свої перші кроки, де вчився мріяти, любити, боротися.
Троє дітей залишилися без батька…
Згорьовані батьки — без сина…
Без дружнього плеча – брат…
Побратими — без вірного друга і товариша…
Рідні, у цю невимовно важку годину скорботи ми схиляємо голови разом із вами. Ми поділяємо ваш біль, тримаємося разом із вами в цій тиші, молитвами і пам’яттю.
Нехай Господь упокоїть душу Сергія у Царстві Небесному.
Нехай у небесній висоті він тримає свій захисний щит над Україною, над тими, кого любив понад усе.
Вічна слава і пам’ять Герою!
Слава Україні! — Героям Слава!
