Солдат Паращін Владислав Михайлович, позивний «Маркус», загинув 6 березня 2023 поблизу с. Водяне Покровського району Донецької області. Загиблому воїну було лише 29 років.
Народився 07 березня 1994 р. у селі Мушкутинці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Пішов до 1 класу у школу с. Синяківці. З 2 класу навчався у Мушкутинецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2011 році. Згодом сім’я переїхала проживати в село Заставля. Владислав любив читати, а ще більше любив тварин.
Після закінчення школи вступив до Державного навчального закладу «Одеське професійне училище залізничного транспорту та будівництва» і здобув професію провідника пасажирського вагона. Його друг розповідає: «Ми з Владом сиділи з першого класу за одною партою. Після закінчення 11 класу Владік запропонував мені піти навчатися в Одесу на провідника. Він сказав « Вольдемар давай підемо в Одесу вчитися на провідників, побачимо всю Україну. Представ сьогодні ми в одному місці, завтра в другому та й за одно побачимо наше Чорне море». Так і ми поступили навчатися на провідників.»
Закінчивши у 2012 році училище влаштувався працювати за професією провідником пасажирського вагона на умовах контракту в державне підприємство «Одеська залізниця». Владислав не міг стояти осторонь подій, які відбувалися в країні, і почав займатися волонтерством. У 2014 році він допомагав вивозити військових на ротацію зі сходу. З 11.03.2022 року був волонтером філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» для виконання обов’язків провідника пасажирського вагона. За сумлінне виконання посадових обов’язків керівництвом депо було внесено дві подяки зі записом у трудову книжку Владислава. У 2022 році звільнився та влаштувався працювати у Епіцентрі м. Київ комплектувальником, де його й застала війна. З початком війни повернувся до батьків та не зміг довго знаходитися вдома і повернувся до Одеси в депо провідником-волонтером та здійснював перевезення постраждалих людей евакуаційним потягом.
21 квітня добровільно став на захист Батьківщини. З 21.04.2022 року проходив навчання на артилериста у військовій частині А3618 с. Старичі Яворівського району Львівської області, з 19. 05. 2022 року - у військовій частині А1978 м. Запоріжжя у складі 55 окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ». Отримав контузію, але через короткий проміжок часу вернувся до служби.
23.07.2022 року був переведений до 53 окремої механізованої бригади військової частини А0536 м. Сєвєродонецьк. Перебував на посаді водія 2 відділення вогнеметного взводу. Охороняв склади боєприпасів.
У жовтні 2022 року два тижні проходив навчання у Кам’янці-Подільському військовому центрі зі стрільби з американських протитанкових ракетних комплексів "Джавелін" (Javelin).
«Під час служби найбільше телефонував до вітчима Валерія, якого називав батьком і дякував за те, що він його так виховав», розповідає мати.
Поліг захисник поблизу н. п. Водяне Донецької області 6 березня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони збройних сил російської федерації, виконуючи бойове завдання за призначенням у ході ведення бойових дій.
Мав багато друзів, з якими зустрічався при можливості. Одна з подруг Катерина Гомілко після його загибелі на своїй сторінці у Telegram написала «Влад був дуже світлою людиною. Людиною, яка ладна була віддати останнє друзям, залишаючи свої особисті потреби на другий план. Завше усміхнений, від якого ніколи не було злих помислів, а лише доброта та життєрадісність, якою він заряжав інших…
Мужній, сильний духом і свідомий борець за справедливість. Люблячий син і надійний друг, який завжди знаходив слова підтримки. Людина, яка цінувала яскраві моменти життя і сміливо приймала його виклики. Пам’ятаємо і любимо…»
Поховали захисника в селі Заставля.
У героя залишилися мати, вітчим, брат та п’ять сестер.
29 серпня 2023 року в День пам'яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, на фасаді Мушкутинецької гімназії, де навчався захисник, відкрили меморіальну дошку