Сьогодні Дунаєвеччина, з сильним болем та у глибокій скорботі, віддала шану Орлову Леоніду - чоловіку, батьку, побратиму та другу, який захищав не лише Батьківщину, рідних та близьких, він захищав кожного з нас. Мешканці громади, «живим» коридором сьогодні зустріли скорботний кортеж із тілом Захисника Леоніда, встеляючи його останній шлях додому квітами.
Скільки болю та страждань принесла війна! Серце не витримує болю, який стискає груди, коли гинуть люди. На жаль, не витримало і його серце… Страшно уявити, що бачили його очі.
11 жовтня 2024 року закінчився земний шлях нашого Захисника, солдата, стрільця мотопіхотного батальйону, який помер перебуваючи у пункті дислокації на Донеччині.
Народився Леонід 6 жовтня 1978 року в селі Гірчична. Мав спеціальність «тракторист». У юному віці залишився сиротою. Був працьовитим, роботи ніколи не боявся.
Спільно з дружиною Лілією, яка уже виховувала двоє дітей, народили доньку Софію. Сім'я проживала в м. Дунаївці.
22 травня 2024 року був призваний на військову службу по мобілізації. Проходив навчання у військових частинах Рівного та Володимир-Волинського. Та, на жаль, клята війна зупинила стукіт його серця…
Провели Захисника до місця вічного спочинку зі всіма військовими почестями. Військовослужбовці передали синьо-жовте знамено, яким була вкрита труна, дружині Лілії. Сльози на очах і біль у серці об’єднали кожного в цей важкий момент…
Сили рідним, близьким, друзям та усім, хто знав нашого Захисника Леоніда. Нехай добра та світла пам’ять назавжди залишиться про нього!
Вічна пам’ять Леоніду!
Фото
