Серце громади огорнула чорна хмара горя. Війна вчергове принесла біль та сльози у наш дім. Назавжди на щиту повернувся наш Герой - Радченко Олег. 19 вересня 2024 року життєва зірка нашого земляка, гранатометника, старшого солдата навічно згасла на Харківщині.
Народився Олег Павлович Радченко 17 листопада 1996 року у місті Дунаївці. Закінчив 11 класів Дунаєвецької школи № 3. У 2013 році вступив до Кам’янець-Подільського харчового технікуму на другий курс навчання, де здобув спеціальність програміста. Потім була служба в армії. Олег прослужив 6 місяців і підписав контракт з військовою частиною 3030, з’єднання Національної гвардії України на 3 роки. Служив у Києві на посаді старшого стрільця, з присвоєнням звання «старший солдат». По закінченню контракту – повернувся додому. Працював у ТОВ «Агросвіт» м. Дунаївці.
Життя складалося передбачувано та добре, до поки не почалося повномасштабне вторгнення споконвічного ворога всіх українців. В кінці 2022 року Олег отримав повістку. Він знову підписав контракт з військовою частиною 3053 - підрозділу у складі західного ОТО НГУ і пішов служити вже у місті Кам’янець-Подільський.
Після закінчення курсу підготовки операторів БпАк, 14 липня 2024 року Олега було направлено на Харківський напрямок, де він і заступив на бойове чергування. Захисник рахував дні до відпустки, щоб за ці довгі місяці війни врешті одружитись з коханою дівчиною Мариною, з якою прожив 3 роки, та все жорстока війна стояла на заваді. Ще влітку цього року Олегу вдалось 5 днів побувати у відпустці, зустрітись з рідними… І знову на службу. Був гранатометником стрілецької роти, старшим солдатом.
19 вересня Олег мав вийти на зв'язок. Рідні не втрачали надію… Та, на жаль, днями безумовну тишу стривожило сповіщення. Під час виконання бойового завдання в населеному пункті Алісівка Харківської області, під час артилерійського обстрілу підрозділами збройних сил окупанта, отримав поранення несумісні з життям… Олег загинув… 19 вересня 2024 року життєвий шлях нашого земляка, гранатометника, старшого солдата навічно зупинився.
Боляче… Серце рветься на шматки… Лютий ворог знищив усі надії та відібрав життя у 27-річного Воїна. Не так Герой мав повернутися додому, не так мав зустрітися з рідними, коханою дівчиною, друзями, земляками… московські окупанти підло обірвали молоде життя. Нікому не втішити згорьовану мати, яка похоронили рідну кровинку… Він був єдиним сином…
Море квітів, «живий коридор» на узбіччях вулиць, українські прапори, невимовний жаль, біль та розпач від втрати переповнює кожного з нас. Сколихнувши небо залпами від пострілів військових, наспівуючи Державний Гімн України, попрощалися з Захисником рідні, близькі, друзі, побратими та жителі громади. Олега похоронили зі всіма військовими почестями. Тіло полеглого Захисника знайшло вічний спочинок на місцевій Алеї Слави.
Олег був не просто Воїном – він був світлою та неймовірною людиною, яка присвятила своє життя боротьбі за наше майбутнє. Його дух і відвага назавжди залишаться з нами, як дороговказ у нашій боротьбі за правду і свободу.
Доземний уклін, вічна пам’ять і шана Захиснику України!