Під лютневим небом, де повітря сповнене тихою скорботою та незламною надією, біля Меморіалу Слави зібралися дунаївчани у цей особливий день - треті роковини початку повномасштабного вторгнення.
Священні слова молитви линули у височінь, об'єднуючи представників духовенства, родин загиблих Героїв, міської влади, освітян, медиків та всіх небайдужих громадян.
Як промені сонця пробиваються крізь хмари, так і наша спільна молитва стає променем світла у темряві війни. Вона - не просто слова, а духовний щит, що загартовує нашу віру, зміцнює єдність народу та наближає довгоочікуваний мир на українську землю.
У священній тиші ми згадуємо тих, хто віддав найдорожче - своє життя за свободу України. Їхні імена, викарбувані не лише на граніті, а й у наших серцях, стають дороговказом для прийдешніх поколінь.
Сьогодні, як ніколи, важливо зберігати силу духу та єдність. Підтримка наших Збройних Сил, турбота про родини загиблих Захисників, відданість своїй землі - це той фундамент, на якому постане оновлена Україна.
Висловлюємо щиру вдячність усім, хто долучився до спільної молитви. У єдності наших сердець, у силі наших молитов та у невтомній праці кожного українця народжується майбутнє нашої вільної країни.
Разом ми незламні! Єднаймося!
