Дунаєвецька громада отримала чорну звістку про загибель 31-річного солдата - Іоанна Ніколаєва.
Іоанн Олегович народився 21 травня 1992 року в м. Дунаївці. Все життя прожив у місті, тут усі його рідні, близькі, та друзі. Іоанн завжди був дуже добрий до всіх, чуйний, щедрий; траплялося, що навіть рятував життя знайомим. Тут, на рідній землі, на вулиці Набережна, 104, де кожний провулок зберігає спогади про його дитячий сміх, минули його найкращі роки. Особливе місце в його житті займав котик Ріккі. Від дитячого садочка до Дунаєвецької школи-гімназії №1, потім школа №2, а згодом – Дунаєвецьке вище професійне училище – такий його освітній шлях.
Він був щирою, відкритою людиною, готовим завжди прийти на допомогу. Друзі згадують його як надійного товариша, майстра своєї справи, який творив красу в оселях людей, виконуючи ремонтні роботи. Здавалося, що попереду ще стільки планів, мрій, нездійснених задумів…
У 2022 році почав жити у фактичному шлюбі з Тетяною, та її дітками, які полюбили його як рідного тата, і досі за ним сумують та питають... особливо старший...
Захисник був мобілізований у травні 2023 року. 5 травня 2023 року, доля покликала його на захист Батьківщини. Ніс службу на посаді навідника гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини А3892 (109-й окремий гірсько-штурмовий батальйон) у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України. Він став Воїном, який разом з побратимами тримав східний фронт.
В ході ведення наступально-штурмових дій проти військових формувань російської федерації поблизу н.п. Яковлівка Донецької області з 26 червня 2023 року вважався зниклим безвісти. Побратими розповідали, що Іоанн отримав контузію... йшла кров з вух і з носа... але, нажаль, через інтенсивність наступу ворожих військ тоді витягнути з поля бою його не вдалося.
Його молоде серце перестало битися 26 червня 2023 року. Довгих півтора року він вважався зниклим безвісти, і рідні, затамувавши подих, чекали на будь-яку звістку, молилися і сподівалися. Але доля розпорядилася інакше – експертиза підтвердила найстрашніше. У грудні 2024 року, за результатами ДНК-експертизи, підтверджено загибель бійця. Довго його душа шукала шлях додому, і нарешті, знайшла спочинок у рідній землі.
Дунаєвецька громада прощалась із військовим 20 грудня. Коридором шани зустріли земляки кортеж із тілом полеглого Захисника. У скорботі, схиливши голови, дякували Герою за саможертовність у боротьбі з окупантом. Поховали Захисника з усіма почестями. Ще за життя Іоанн говорив - Як що я загину, поховайте мене біля мого батька. Так і сталося - Поховання відбулося на міському кладовищі №2 (на Мелетія Смотрицького). Невимовним болем відгукується в серцях кожного з нас передчасна втрата молодого Захисника.
Розповідає двоюрідна сестра Василина:
Я шукала його довгих та болючих 17 місяців, надіялась на слова побратимів, які говорили що не бачили як він помер і є вірогідність, що потрапив у полон... Але доля розставила свої корективи... 20 грудня 2024 року ми похоронили мого любого брата, моє серце, і тепер пам'ять про нього житиме в наших серцях до кінця, і до останніх днів він для нас Герой, який віддав своє життя за те, щоб ми тут жили під мирним небом... виконавши його останню волю і похоронивши його на тому ж самому цвинтарі, де лежить його батько та бабуся з дідусем.
У Іоанна Ніколаєва залишилася мати, Тетяна та діти, з якими Іоанн проживав однією сім'єю. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та друзям. Ми поділяємо ваш біль і схиляємо голови перед пам’яттю Іоанна Олеговича. Вічна слава та пам'ять Захиснику України! Спи спокійно, Герою! Ми ніколи не забудемо твого подвигу! Віримо, що прийде час, коли над нашою землею буде мирне небо, яке стане найкращою даниною пам'яті усім, хто поклав своє життя за свободу України.