Головний сержант Мартинюк Сергій Миколайович, позивний «Батя», загинув 26 січня 2025 року в районі населеного пункту Часів Яр, що на Донеччині.
Назавжди 54 роки…
Народився Захисник 3 жовтня 1970 року в селі Іванківці. Там же минуло його світле дитинство. Зростав добрим та щирим хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу. Закінчив Іванковецьку 8-річну школу та у 1885 році вступив до Лісоводського середнього професійно-технічного училища №40, де здобув професію «машиніст холодильних установ». Після закінчення училища проходив строкову службу в армії.
Згодом створив щасливу родину з коханою Наталією. В сім’ї народилися два синочки – Павло та Денис.
Життя набирало обертів - працював на комунальному підприємстві водієм, у лісництві та на ТОВ "Верест". Радів простим моментам - одружив синів, тішився онуками. Але клята війна змінила все…
20 квітня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Проходив навчання на Яворівському полігоні. Військову службу проходив у складі кулеметного взводу 24-ї окремої механізованої бригади 46 окремого стрілецького батальйону. Складні випробування довелося пройти Захисникові - контузію, осколкове поранення в спину, вдихання парів фосфору, об печення рук під час виходу з палаючої лісосмуги та ін. Але він не здавався. З 28 серпня по 8 жовтня 2024 року був відправлений з побратимами на передові позиції поблизу Часового Яру, де точилися важкі бої. Після виходу змушений був підлікуватися у госпіталі, оскільки стан здоров’я погіршувався. На одному із фото зафіксував свою зарослу бороду.
З листопада 2024 року знову повернувся до своїх побратимів та став на захист рідної землі. Виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1механізованого батальйону військової частини А0998. З 10 січня 2025 року військовослужбовець не виходив на зв’язок. Рідні до останього надіялися – він живий… Але сталося найгірше. 27 січня повідомили, що він загинув 26.01.2025 року в районі н.п. Часів Яр Донецької області під час скидання боєприпасів з БпЛА противника по позиції 1 механізованого батальйону військової частини А0998 внаслідок ураження осколками, де отримав поранення, несумісні з життям.
У 2024 році обидва сини також стали на захист рідної землі.
За мужність у боях Сергій Мартинюк був відзначений нагородами: пам’ятною медаллю «За оборону м. Торецьк» (28.06.2024 р.) та медаллю «Ветеран війни».
На Героя вдома чекали дружина, сини, онуки…
Поховали Захисника в с. Іванківці.