Війна безжальна. Вона несе біль, розлуку і смерть.
Сьогодні Дунаєвецька громада в скорбот схилила голови, зустрічаючи свого земляка —
Захисника України Тараса Володимировича СЕВАСТЬЯНОВА, позивний «Шквал».
🖤Після тяжкого поранення, отриманого у боях поблизу села Новомиколаївка на Донеччині, Воїн тривалий час перебував у лікарні. Медики до останнього боролися за його життя, але 27 вересня 2025 року серце Тараса перестало битися.
У центрі міста Дунаївці люди з квітами, прапорами та сльозами на очах зустрічали Захисника на колінах. Під звуки дзвонів і Державного Гімну України громада попрощалася з мужнім сином України, який віддав своє життя за її волю і незалежність.
Тарас Севастьянов народився 31 березня 1985 року у місті Дунаївці. Тут минули його дитячі роки, тут він навчався у школах Nº3 та Nºl, тут формувалися його життєві принципи. Здобувши освіту у Хмельницькому кооперативному технікумі та Хмельницькому державному технічному університеті, він працював, займався підприємництвом, будував своє життя. У 2012 році став батьком сина Артема.
Коли на схід країни прийшла війна, Тарас без вагань став до лав Захисників. У 2016-2019 роках він воював у зоні проведення АТО, а з червня 2022 року знову пішов на фронт — служив старшим водієм-радіотелефоністом штурмового підрозділу на Покровському напрямку.
Його побратими згадують як відважного, надійного, щирого і відданого товариша, який завжди підтримував інших і ніколи не втрачав бойового духу.
5 вересня 2025 року, під час запеклих боїв на Донеччині, Тарас отримав тяжке поранення, що стало фатальним. Він до останнього тримався, як справжній Воїн, віддаючи кожен подих за рідну землю, за мир, за Україну.
Поховали Захисника на Алеї Слави міського кладовища.
🕊Нехай Господь прийме його душу у свої обійми, а памʼять про Тараса Володимировича назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав і любив. Назавжди в строю небесного війська України.
🕯Вічна памʼять і слава Захиснику!
