Старший сержант Мазур Микола Вікторович загинув 3 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Сіверськ Донецької області.
Йому назавжди 50 років.
Народився Захисник 4 квітня 1975 року в селі Рачинці, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Змалку був добрим, щирим і чуйним, завжди готовим підставити плече тим, хто потребував допомоги. Після школи здобув професію механіка у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському технікумі. У 1994 році Микола був призваний на строкову військову службу, де служив командиром відділення ракетних військ і здобув звання старшого сержанта.
Повернувшись додому у 1996 році, вже за кілька місяців одружився. Разом із дружиною оселилися у селі Голозубинці, де виховали трьох дітей – синів Тимура і Максима та донечку Асю. Микола Вікторович був турботливим чоловіком, люблячим батьком, справжнім християнином, надійною опорою для всієї родини, прикладом мужності, чесності й доброти.
Багато років він працював у ТОВ «Ситний двір» трактористом і комбайнером, здобувши повагу колег та односельців. У 2015 році люди довірили йому депутатський мандат Дунаєвецької міської ради VII скликання. Де б не був, він завжди залишався працьовитим, відповідальним і гідним поваги.
Коли на нашу землю прийшла війна, старший син добровольцем став на її захист. Сам Микола Вікторович активно долучався до волонтерства, допомагав військовим, а в серпні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України
Служив на посаді механіка-водія розрахунку самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А2120.
Своє 50-річчя зустрів на бойових позиціях. Навесні йому вдалося ненадовго приїхати до родини… Востаннє обійняти дружину і дітей, востаннє відчути тепло рідної домівки.
15 травня 2025 року Микола знову став до строю, повернувся до своїх побратимів.
А вже на початку червня страшна звістка сколихнула родину. 3 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Сіверськ Донецької області Мазур Микола Вікторович зник безвісти. Як розповідає дружина, синові ще ввечері 3 червня повідомили, що батько загинув, а нам він зателефонував зранку 4 червня і сказав цю страшну новину. До 29 серпня 2025 року довелося чекати документального підтвердження ДНК-експертизи.
На захисника вдома чекали дружина та діти.
Поховали Героя на кладовищі в рідному селі Голозубинці.