Старший сержант Будіш Віктор Геннадійович помер 5 серпня 2023 року у Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова. 2 липня під час виконання бойового завдання він отримав вогнепальне осколкове поранення поблизу населеного пункту Преображенка Пологівського району Запорізької області. Йому було 33 роки.
Народився Віктор 3 березня 1990 року в с. Шелехове Ананьївського району Одеської області. В 1991 році сім’я переїхала проживати в село Велика Кужелева. Тут відвідував садочок та в 1996 році пішов до 1 класу місцевої школи. Згодом сім’я знову змінила місце проживання та переїхала в село Миньківці. З 7 класу Віктор навчався в Миньковецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Закінчивши 11 класів вирішив йти працювати. Працював в Києві, Польщі, Чехії тощо. Любив займатися будівельними та ремонтними роботами. З часом Віктор одружився на Аліні, і в них народився син, якого назвали Ілля. Проте через деякий час сім’я розлучилася, але Віктор брав активну участь у вихованні хлопчика та допомагав, чим міг.
В 2020 році підписав контракт та призначений був до Тернопільської артилерійскої бригади. В цій частині пройшов навчання, та отримав звання старший солдат, а згодом молодший сержант і проходив службу в 44 окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.
Проходячи службу у Старичах зустрів нове кохання та у 2021 році одружився.
На службі зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований, службові обов'язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Підтримував високий моральний дух у підрозділі, мав добрий рівень мотивації для військової служби.
Двічі перебував у зоні ООС на території Донецької області.
З початком повномасштабного вторгнення, разом з побратимами, тримав оборону траси Київ-Житомир де вдалося успішно відбити противника на велику відстань. Згодом переправилися на схід, а саме Запорізький напрямок, де і отримав поранення, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу вогневої позиції 10 артилерійської батареї 4 артилерійського дивізіону військової частини А3215. Вже будучи пораненим військовому було присвоєно звання старший сержант.
Помер 5 серпня 2023 року у Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова.
Для побратимів Віктор був не тільки командиром від Бога, а й взірцем, людиною , яка могла вирішити будь-які негаразди. Як після його смерті вони казали: "Завдяки Віті, у нас все було і за це нам нічого не було".
Комбат капітан Михайло Сможаник розповідає:
...«Знов загинула людина, яка віддала півтора року цій країні. Перерізала життя і пішла на фронт. Всупереч всім страхам і людським рефлексам, розуміння ситуації і того що може трапитись. Знов загинула людина. Через що? Через попадання осколка в тіло, знищену в нуль нирку та потрьопану середину…Знов загинула людина, це був Будіш Віктор Геннадійович, який заслуговував на життя більше ніж будь хто з нас. Віктор Будіш, брате, вічна тобі пам’ять, ти був одним із нас. Пам’ять про тебе буде завжди в наших серцях. Знай, брате, не дарма. Ти залишив дітей, які виростуть гідними синами свого батька, які будуть справді достойні жити на цій землі, в цій країні. Якщо тобі так буде легше, ти загинув за нас, за твоїх друзів, за свою сім’ю»...
Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) (Указ Президента України №675/2023 від 2 жовтня 2023 р.)
Поховали захисника у Миньківцях.
У військовослужбовця залишились мати, вітчим, сестра, дружина та неповнолітній син.
26 жовтня 2023 року у Миньковецькому старостинському окрузі відбулось відкриття меморіальної дошки загиблому герою Віктору Будішу.