Солдат Чорний Руслан Юрійович, позивний «Чорний», загинув 6 червня 2024 року під час бойових дій у районі населеного пункту Очеретине, на Донеччині.
Йому назавжди 47 років.
Руслан народився 19 жовтня 1977 року в селі Ганнівка, де минули його дитячі роки. Навчався в місцевій школі, а згодом — у Кам’янець-Подільському профтехучилищі, де здобув фах зварювальника. Служив строкову службу, працював на Дунаєвецькому арматурному заводі, їздив на заробітки — спершу до Білорусі, пізніше — до Польщі.
У 2007 році одружився з Зоєю, з якою оселився в селі Січинці. Тихе, звичайне життя, але війна змінила все.
У січні 2024 року Руслан добровільно став до лав Збройних Сил України.
Військову підготовку проходив у Кам’янець-Подільському. Захищав рідну землю на Покровському напрямку, де йшли пекельні бої. Виконував обов’язки гранатометника 7 роти 3 батальйону 110 бригади військової частини А 4007.
Лише один раз, за кілька місяців після мобілізації, він приїхав додому. Востаннє побачив рідне подвір’я, обійняв дружину… І знову на фронт.
Другий вихід на нуль для Руслана став фатальним. 31 травня 2024 року він зателефонував дружині і сказав, що йде з побратимами на завдання і зможе вийти на зв’язок аж 5 червня. Зоя з хвилюванням чекала на дзвінок від коханого, але тиша… 6 червня їй повідомили страшну звістку: « Руслан безвісти зник…».
Місяці невідомості, болю і надії. «Я до останнього надіялася, що він живий. 18 років життя, як один день… », - зі сльозами на очах розповідає дружина.
Тривалий час Руслан вважався зниклим безвісти, і лише в травні 2025 року стало відомо: він поліг як справжній Воїн в той пекельний день - 6 червня 2024 року.
На героя вдома чекали дружина Зоя, дві сестри та вітчим.
Поховали загиблого Захисника з усіма військовими почестями, під синьо-жовтим стягом у с. Січинці.