Головний сержант Карпов Іван Володимирович, позивний «Карп» загинув 2 грудня 2023 року, рятуючи побратимів під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області.
Цього року йому виповнилося 49 років.
Народився 7 травня 1974 року в селі Шатава Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Тут пішов до 1 класу місцевої школи. Закінчивши 9 класів вступив до Кам'янець-Подільського фахового коледжу харчової промисловості та здобув спеціальність експлуатація та ремонт обладнання харчових виробництв.
Після закінчення коледжу був призваний до лав Збройних сил України. Проходив службу в морській піхоті у Криму з 1993 по 1995 роки.
Після закінчення служби повернувся додому. Спочатку працював на цемзаводі, а через деякий час бригадиром у будівельній компанії Капітал-Буд у Кам`янці-Подільському. Створив сім’ю, народилася дочка Діана. Сімейне життя не склалося і вони розлучилися. Згодом Іван зустрів нове кохання, Ольгу, яка виховувала сама двох синів Сергія та Костянтина. Вони для Івана стали рідними, а він як міг підтримував їх та допомагав. Не забував і про дочку Діану, яку дуже сильно любив. Вона, вже ставши старшою, часто навідувалася до батька в гості, подружилася з його новою сім’єю, яка її завжди радо чекала і казала «Наша Дінуля прийшла».
Іван допоміг синам здобути вищу освіту. Дуже любив онучку Теону, тому часто їздили з дружиною в гості до сина в Київ.
Ольга розповідає, що з Іваном у шлюбі вони прожили 15 років і це її найкращі роки. Вони любили разом подорожувати. Побували в багатьох куточках України та за кордоном. Мріяли поїхати на ювілей Івана у Венецію.
Вів здоровий спосіб життя. Був надзвичайно добрим, дружелюбним та чуйним. Він завжди допомагав батькам, як своїм, так і дружини Ольги, через що родичі жартували «Хто рідний: ти чи - Ольга». Останніх 15 років свого життя він проживав в Січинцях.
27 серпня 2023 року отримав повістку, а 30 направлений на навчання в Івано-Франківську військову частину. Після проходження навчання був переведений в військову частину 3028 «Червона калина». Був стрільцем 1 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення військової частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії України.
З 13 жовтня захищав Батьківщину на передовій на Запорізькому напрямку.
Іван часто телефонував до Ольги. « 29 листопада об 11 год. 37 хв. він зателефонував і сказав: «Як у тебе справи, кохана? …Все, мушу йти, бо їдем. Мене кілька днів не буде на зв'язку…»,- згадує тремтячим голосом зі сльозами на очах дружина Ольга.
Вона чекала від нього дзвінка, але не дочекалася… 4 грудня 2023 року їй повідомили, що Іван загинув рятуючи пораненого побратима під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області.
«Ольга, кохана…», він більше ніколи так мене не назве»,- у розпачі розповідає дружина.
В Івана Володимировича залишились згорьована мати, дружина та троє дітей.
Поховали захисника 9 грудня 2023 року у селі Січинці.