Знову трагічна звістка зі східних рубежів нашої країни. Про загибель військовослужбовця з Хмельниччини повідомив голова Кам’янець-Подільської райради Михайло Сімашкевич.
Жорстока війна забрала ще одне молоде життя нашого земляка, справжнього патріота, старшого бойового медика аеромобільного батальйону молодшого сержанта Юрія Олександровича Кріля, 1983 р. н., що поклав своє життя в боротьбі з московськими загарбниками 28 березня 2023 року.
Народився наш Герой 3 лютого 1983 року в селі Зеленче на Дунаєвеччині. Закінчив місцеву школу і залишив про себе найкращі спогади та враження. «Світла, чесна, позитивна людина» - з цих слів розповідь починає кожен: однокласники, друзі, вчителі, - усі, хто розповідає про Юрія.
Герой виховувався у вчительській родині і перейняв усе найкраще від своїх батьків. Його мати працювала вихователем у дитячому садочку, а батько – вчителем фізики та математики в місцевій школі. Правда, маму Юрій втратив рано. Вона була прекрасним вихователем, але важка хвороба забрала її у рідних людей. Проте, у душі сина проросла посіяна батьками велика любов до світу, до людей, до життя.
Юрій зростав комунікабельним, розумним, допитливим і старанним учнем. Неодноразово брав участь в олімпіадах, спортивних змаганнях, різноманітних конкурсах. Надзвичайно любив природу, рослин і тварин, а найбільше – коней.
Ще одна особлива риси характеру давала йому право називатись шкільним миротворцем. Коли зчинявся якийсь конфлікт, хлопець умів вправно все залагоджував, усіх мирити. «Своїми незвичайними очима він наче зазирав у внутрішній світ кожного. Чистота його душі відбивалась у проникливому, чесному погляді на життя та людей». – пригадують односельці.
Було у хлопця захоплення – історія. Багато читав, дізнавався, робив для себе історичні відкриття. У нагоді ставала бібліотека, де працювала бабуся. Можливо, саме вона і прищепила любов до книги, - адже він був її постійним читачем. Свою роль у вихованні Юрія відіграв і дідусь, який навчив хлопця не цуратись будь-якої чоловічої роботи. Духовним наставником і другом була старша сестра, готова завжди порадити чи допомогти.
Незважаючи на захоплення історією, Юрій обрав батьківську стежку, здобув вищу освіту в Кам’янець-Подільському університеті ім. Івана Огієнка, закінчивши фізико-математичний факультет.
Одразу після вишу – служба в армії. Служив у Києві, у військах спецпризначення. По закінченню певний час працював у міліції, навіть хотів далі у цьому напрямку зростати, але обставини склалися так, що перейшов працювати на фірму.
Одружився та став гарним сім’янином. У чоловіка була дружина і прекрасна сім’я. Разом з дружиною і донечкою проживали у м. Кам’янець-Подільський. Складали плани, раділи життю, та не судилося.
Страшна війна зруйнувала не одну долю, обірвала не лише мрії, а й тисячі життів. Будучи патріотом і знаючи, що повинен захищати родину та рідну землю, одразу після повномасштабного вторгнення написав заяву у військкомат. Юрій добровільно виявив бажання захищати Батьківщину від загарбників, був мужнім та сумлінним воїном, який виконував бойові завдання з великою відданістю і відвагою. Бойові товариші та люди, які знали Юрія, кажуть, що це було справжнє щастя мати такого героя поруч.
Призваний на військову службу під час мобілізації 21 червня 2022 року, проходив стажування у Великобританії згідно Навчальної програми для українських військових, як воїн штурмового підрозділу. Згодом, після повернення – знову стажування у Польщі як парамедик.
Він і загинув як старший бойовий медик 1-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону. Молодий сержант Кріль Юрій Олександрович, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконав військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, віддавши життя 28 березня 2023 року поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області.
Кожна смерть на фронті невимовно болюча. І щоразу, коли приходить з війни чергова чорна звістка, хочеться кричати від розпачу: «Чому?! Чому гинуть найкращі, найсміливіші…». Живим коридором, зі схиленими головами, зустрічали загиблого Героя. На дорогу, якою ввезли востаннє Юрія, вийшли небайдужі жителі Дунаєвецької громади.
Скільки горючих материнських сліз вилилося з горя і скорботи за полеглими синами! Скільки срібно-сивих ниток з’явилося у волоссі наших рідних! Проте не вмерла надія. Крізь біль і руйнування, крізь вогонь і біду неодмінно прийде Перемога. А у нашій пам’яті не забудуться імена Героїв.
Прощальна панахида за загиблим та поховання відбулися у м. Кам’янець-Подільський. Юрій був відзначений головою та всіма присутніми у Будинку офіцерів та на Алеї Слави, де його провели в останній шлях. У Героя залишилися донечка, дружина, батько та сестра.
Нехай же вічною буде пам'ять про цю світлу, і прекрасну людину. Низький уклін та глибокі співчуття батькові, дружині, донечці, рідним. Герої поповнюють Небесне військо і допомагають наближати Перемогу. Вічний спокій душі та слава Воїнам, які віддали життя за волю та незалежність України!
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).