Старший солдат Кухар Руслан Анатолійович, позивний «Баре», загинув 5 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Куп’янськ Харківської області.
Йому назавжди 38 років.
Кухар Руслан Анатолійович народився 18 травня 1987 року в селі Чаньків. У 1993 році Руслан пішов до першого класу Чаньківської загальноосвітньої школи. Упродовж шкільних років проявляв себе як здібний, старанний і допитливий учень, брав активну участь у громадському житті школи, виступав на концертах, конкурсах та предметних олімпіадах. У 2004 році Руслан успішно закінчив 11 класів із золотою медаллю. Він завжди прагнув до знань і вважав, що будь-яку справу потрібно робити чесно і з душею.
З дитинства Руслан поєднував точний розум і творчу натуру. Паралельно зі шкільним навчанням відвідував школу мистецтв, де оволодів грою на акордеоні, пізніше - на гітарі, баяні та сопілці. Музика для нього була не просто захопленням, а способом виразити свої почуття, любов до життя та до людей. Після закінчення школи Руслан вступив до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Фізика. Інформатика». Після університету Руслан повернувся до рідного краю та створив власну родину, у якій панували любов, підтримка й взаєморозуміння. Особливу гордість викликав у нього син, про якого він завжди говорив із ніжністю та батьківською гордістю.
У 2022 році Руслан розпочав роботу керівником гуртка у Центрі позашкільної освіти. Його педагогічна діяльність одразу отримала теплий відгук серед дітей і колег. Руслан не просто навчав - він надихав, підтримував, умів відчути кожну дитину та знайти до неї правильні слова. Під його керівництвом діти брали участь у районних, обласних і всеукраїнських конкурсах, отримуючи високі результати та гідно представляючи громаду.
Коли у травні 2024 року Руслан отримав повістку, він без вагань став до лав Збройних Сил України. Рідним сказав:
“Якщо не я - то хто? Ми всі маємо зробити свій внесок, аби наші діти жили у вільній країні.”
Руслан служив із гідністю, як справжній син України. На фронті його поважали побратими - за спокій, надійність, уміння підтримати й ніколи не втрачати віру.
Проходив службу старшим сапером 2 взводу 1 роти 48 бригади 310 окремого інженерного батальйону військової частини А4568. Виконував бойові завдання в місті Куп’янськ. Займався замінуванням та розмінуванням територій.
5 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Куп’янськ Харківської області, старший солдат Кухар Руслан Анатолійович загинув.
За час служби він неодноразово отримував відзнаки та подяки. Нагороджений відзнакою Міністра оборони України “Залізний хрест”.
Його командир з болем згадує: «Руслан просто золота людина. Швидко все сприйняв… цю війну. Він виконував надскладні завдання під обстрілами керованих авіаційних бомб, дронів та ін. Планувалося, що він буде командиром відділення. Адже Руслан міг показати приклад, як робити, як себе поводити в бойових діях. Для мене слово побратим дорожче…, як брат. Він дійсно був братом».
На Захисника вдома чекали мати,батько, син, брат та племінниця.
Поховали Героя у рідному селі Чаньків.