Солдат Кушнір Станіслав Вячеславович, позивний «Гімнаст», загинув 23 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області.
Йому було лише 25...
Станіслав народився 11 грудня 1999 року в селі Мушкутинці. Усе його дитинство пройшло на рідній землі — у знайомих стежках, у теплі маминої усмішки, у звуках дзвінкого сміху з шкільного подвір’я. Ще малим він мріяв бути воїном — сильним, мужнім, справжнім.
Тому після 8 класів він вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, де став одним із кращих. Там його запам’ятали не лише як відповідального і витривалого, а й як талановитого — він гарно співав, захоплювався спортом. Був справжнім другом і опорою для інших.
Згодом розпочав трудову діяльність — спочатку в газконторі рідного міста, а через деякий час поїхав на заробітки до Польщі. Але серце його було вдома, в Україні. І в 2020 році він повернувся не просто додому, а до свого покликання – став строковиком добровільно. 28.08.2020 року підписав контракт на три роки. Проходив службу у в/ч А1890.
17 січня 2025 року переведений в іншу частину і став на захист рідної землі на Донецькому напрямку. Виконував обов’язки кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону 56 бригади.
Під час служби в Миколаївській області створив власну сім’ю та став батьком маленького Матвія.
У грудні 2024 року востаннє приїхав у рідне село. Лише десять днів… І знову — дорога на фронт. Цього разу - на Донецький напрямок.
21 березня Станіслав ще розмовляв із матір’ю. Голос був спокійний. Сказав, що все добре, що має відвезти побратимів на позицію й повернутися. Але не повернувся…
Через день — страшна звістка. Кров застигла в жилах, серце розбилося на тисячу осколків.
У глибокій скорботі залишились матір, батько, син Матвій, четверо братів та сестра.
Поховали Героя у рідному селі Мушкутинці.