25 червня 2024 року, у Дунаєвецьку громаду «на щиті» назавжди повернувся Захисник, командир першого мотопіхотного відділення першого мотопіхотного взводу другої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, молодший сержант - Момоток Геннадій Андрійович.
Народився Герой 13 лютого 1968 року в селі Тутовичі Рівненської області. Закінчив вісім класі місцевої школи. Геннадій зростав у багатодітній сім’ї, де виховувалось семеро дітей. У 1983 році вступив до Лунінецького ПТУ у Білорусі, здобув спеціальність «токар-фрезерувальник». У 1986 році Геннадій Момоток був призваний до лав армії. Згодом одружився. З дружиною Валентиною виховували двоє дітей. Працював монтажником на Хмельницькій АЕС. Але через деякий час, разом із сім’єю по добровільному відселенню переїхав у село Вихрівка, так як територія, де народився захисник постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Геннадій Андрійович пішов працювати механіком по водопостачанню у місцевому фермерському господарстві «Козацька долина». Згодом сім’я переїхала на постійне місце проживання у місто Дунаївці. До 2021 року працював по найму на будівництві.
Геннадій Андрійович обрав для себе непростий шлях Воїна-Захисника. 19 березня 2021 року він підписав контракт з 24-ю окремою механізованою бригадою імені короля Данила (АО998), яка базується в м. Яворів на Львівщині, ставши у стрій наших захисників ще до початку повномасштабного вторгнення московії.
Близько 9:00 год. 27 березня 2022 року надійшла доповідь про факт зникнення безвісти молодшого сержанта Момоток Геннадія Андрійовича. Попередньо було встановлено, що в період з 6:00 до 16:00 26.03.2022 р. під час відбиття наступу (бойового зіткнення) та внаслідок зіткнення обстрілу противником із РСЗВ «ГРАД», А122 мм, М120 мм, А152 мм, ВКК, СЗ, під час ближнього бою та спроби прориву (штурму) з боку противника в районі н. п. Попасна Луганської обл., було втрачено зв'язок та візуальний контакт (зник безвісти). Подальша доля Генадія Андрійовича була не відома.
Два роки рідні та близькі сподівалися на диво… Момоток Геннадій Андрійович увійшов в число тих воїнів, рідні яких чекали на добру вістку про повернення захисника додому, але на жаль, минулого тижня отримали страшну звістку - після проведення ДНК експертизи підтвердилось найгірше. Два роки рідні та близькі надіялись на диво… та воно не сталось…. Родина до останньої хвилини очікувала, що Геннадій нарешті зателефонує. Більше двох років оборонця вважали зниклим безвісти, але через ушкодження під час військових дій при захисті України від вибухів і осколків життя воїна обірвалось ще 26 березня 2022 року.
Смертю хоробрих загинув люблячий чоловік, дорогий батько, син, брат, турботливий дідусь і просто хороша людина. Велике горе для всіх, хто його знав. Серед яких дружина Валентини, син (33 р.), дочка (32 р.), мати Галина Іванівна, троє братів і троє сетер.
Поховали захисника на кладовищі №1 у м. Дунаївці.
У цій страшній війні Україна втрачає своїх найкращих синів і доньок, а рідні втрачають найдорожчих серцю людей. Ми усвідомлюємо якою надто високою ціною дається нам ця Перемога. Нехай світла пам’ять про мужнього Воїна, назавжди залишиться в серцях людей!
Герою слава і вічна пам’ять!