Солдат Підлісний Микола Володимирович, позивний «Лісник», загинув 30 червня 2023 року поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області. Йому завжди буде 37 років.
Народився Микола Володимирович у селі Чаньків Кам’янець-Подільського району Хмельницької області 7 березня 1986 року в багатодітній сім’ї колгоспників, там і проживав. Батько Володимир Анатолійович працював електриком, а мати Людмила Василівна – у городній ланці. В сім’ї дітей було семеро: п’ять братів та дві сестри. У 1992 році пішов до 1 класу Чаньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Серед ровесників вирізнявся дружелюбністю, правдивістю, щирістю, за що користувався повагою.
Закінчивши 11 класів вступив до Кам’янець-Подільського професійного училища та здобув спеціальність «реставратор». Після закінчення навчання працював над реставрацією храмів західної України, архітектурних споруд Одеси та інших міст і сіл України.
Історичні події, які творилися в ті часи, не залишали його байдужим спостерігачем. І коли 2014 року рашисти напали на Україну, він, не вагаючись, пішов туди, де творилась нова історія держави, пішов захищати свободу та незалежність рідного народу. При цьому говорив: «Я йду туди, щоб швидше все скінчилось».
З 2014 по 2017 рокизахищав Маріуполь. Сміливий, винахідливий, працьовитий, Коля швидко привернув увагу побратимів такомандування.
За мужність і відвагу відзначений медалями «Учасник АТО» та «За участь в антитерористичній операції» (Указ Президента України №53/2016 від 17 лютого 2016 р.). Батьки неодноразово отримували подяки від командування.
У 2017 році повернувся до мирного життя. Обробляв землю, майстрував, їздив на роботу за кордон. Після однієї з поїздок за кордон сказав: «Я і вдома знайду собі роботу». Він брався за будь-яку справу, виконував її якісно, добротно, за що користувався авторитетом і повагою. Був хорошим другом, порадником, братом.
За мужність і відвагу отримав нагороди – медалі «Перемога за нами. Сектор М», «Спаси і сохрани», «Учасник бойових дій», «За службу державі».
Коли в лютому 2022 року розпочалосяповномасштабне вторгнення рашистів він знову взяв у руки зброю і пішов захищати свою країну. Був призначений командиром 1 інженерно-саперного взводу, 3 механізованого батальйону, 65 ОМБр військової частини А7013.
6 травня 2023 року командир 65 ОМБр полковник А. Кравець вручив солдату Миколі Володимировичу Підлісному відзнаку «Козацький хрест – за бойові заслуги».
У червні приїхав у відпустку тапривіз до батьків дочку, планував побути з рідними і знову повернутись у військову частину. Але телефонний дзвінок зруйнував плани – потрібно було терміново повертатися назад.
30 червня 2023 року поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області Микола загинув під час виконання бойового завдання підірвавшись на протипіхотній міні.
Вдома зберігається дорогоцінна реліквія – його нагороди та державний прапор, з яким Герой відвойовував загарбані агресором українські землі, на ньому автографи побратимів.
З сумом та болем згадують про Миколу Підлісного його однокласники – випускники Чаньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 2003 року на сторінках місцевої газети «Дунаєвецький вісник»: «Дорогий наш Колю! Ти був сапером з 2014 року. За ці роки врятував сотні життів. Але… сам загинув. Цими днями твоя душа одиноким журавлем відлетіла у небеса. Ти – цвіт української землі, ти – Янгол, народжений серед людей, безсмертний і мужний Герой, наш захисник. А Герої не вмирають, вони залишаються в наших серцях».
Поховали зГероя в рідному селі Чанькові.
В захисника залишилися батьки, донька, 4 брати та 2 сестри.
Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно) (Указ Президента України №866/2023 від 30 грудня 2023 р.)