Головний сержант Самбольський Олександр Васильович загинув 17 червня 2023 року поблизу смт. Ямпіль Краматорського району Донецької області. Йому назавжди 49 років. 6 днів не дожив до свого 50 –річчя.
Народився 23 червня 1973 року та проживав в селі Сокілець Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. У 1979 році пішов до 1 класу Сокілецької школи. Закінчивши 9 класів у 1988 році вступив до Хмельницького середнього професійно – технічного училища №7 і 28 червня 1991 року закінчив повний курс з одержанням середньої освіти за професією штукатур, облицювальник – плиточник. Був одним з кращих випускників: дружелюбний, ввічливий та вихований.
Ще з шкільних років любив писати вірші, які неодноразово друкувалися в місцевій газеті «Дунаєвецький вісник».
В 1991 році був призваний на військову службу до лав Збройних сил України, яку проходив у м. Яворів.
Після повернення у 1993 році працював в СТОВ «Сокілецьке» бригадиром будівельної бригади. Був здібним спеціалістом та гарним керівником. В селі кожен знав його як майстра на всі руки та хорошого господаря.
Згодом одружився з Зоєю. У сім'ї народилося дві донечки – Наталя та Альона. Та особисте життя не склалося, і вже через деякий час пара розлучилася.
19 грудня 2022 року отримав повістку і був направлений на військову службу у військову частину А4667 с. Ценжів Івано-Франківської області. Проходив підготовку в Новоград-Волинську та Словаччині.
7 червня на свої сторінці у Facebook опублікував вірш, напевне останній…
А ми їдем сьогодні на схід
Щоб ви спати спокійно могли
Щоб скрізь мирно було і без бід
Наші діти здорові росли
Тільки дуже на серці печаль
Що іде ця жахлива війна
І немож зупинити нажаль
Непотрібна нікому вона
Та від долі нажаль не втечеш
І незнаєш що буде в житті
Якщо чесно на світі живеш
Вибираєш шляхи саме ті
А ми їдем сьогодні на схід
Щоб небуло ні горя ні зла
Всім вітання мої і привіт
Україна щоб в мирі жила.
Загинув 17 червня 2023 року поблизу смт. Ямпіль, що на Донеччині внаслідок отриманих травм несумісних з життям «розтрощення тіла» під час безпосередньої участі у бойових діях.
Поховали Героя у рідному селі Сокілець.
У захисника залишилися батьки, 2 доньки, сестри та брати.
Олег на свої сторінці у Facebook присвятив загиблому братові зворушливий вірш:
Коли в садочку вишні зацвітали,
І клекотіли в небі журавлі,
Ми на колінах Сашу зустрічали,
У Ямполі загинув,на війні..
Привезли брата в чорній домовині,
Приїхав вже навіки в Сокілець,
Таке велике горе у родині,
Такий страшний життя його кінець
У сорок дев'ять Ангели забрали,
До п'ятдесят мій рідний недожив,
А ми його додому так чекали,
Бо ж Олександр родину так любив..
Посивів батько, від біди подався,
І мати ходить, мов би не жива..
Що ж ти катюго у наш край припхався?
Кому потрібна клята ця війна??
А Лена... дуже плаче за тобою,
Вона кохання в серці берегла,
Померли всі надії за труною,
Усе забрала проклята війна!
Хотіли ви побратися і жити,
І ранки зустрічати й вечори,
А що тепер... росою плачуть квіти,
І розвіває вітер прапори.
Брати сумують Саша за тобою,
Сестрички плачуть, Даша братова,
Не будем мати більше ми спокою,
Цю чашу горя випили до дна.
Твоє життя писатимуть поети,
А ти вірша свого недописав...
І чорна стрічка у кутку портрета,
Та мрії, що на Сході поховав..
У Сокільці високая могила,
Лампадки біля неї миготять,
І батько... він не має більше сили,
У сорок дев'ять сина поховать.
Візьміть його Ангелики до раю,
Бо в справжнім пеклі воїн побував,
Нехай душа солдата прилітає,
До Сокільця, де Саша проживав.
Маленька свічка гріє тепло груди,
Молитва наша тиха до небес,
Ніколи ми Героя не забудем,
Такий тяжкий відніс до Бога хрест...