Солдат Севастьянов Тарас Володимирович, позивні «Сєва», «Шквал», помер 27 вересня 2025 року у Київській обласній клінічній лікарні після тяжкого поранення, отриманого в боях поблизу села Новомиколаївка на Донеччині.
Йому назавжди 40 років…
Тарас народився 31 березня 1985 року у місті Дунаївці. Тут минули його дитячі та шкільні роки. Після отримання середньої освіти (школи Nº3 та Nºl) продовжив навчання в Хмельницькому кооперативному технікумі та державному технічному університеті, де здобув у 2005 – 2008 роках базову вищу освіту за напрямом «Менеджмент». Працював менеджером-консультантом, а згодом розпочав підприємницьку діяльність. Одружився та у 2013 році став батьком сина Артема.
Коли на схід країни прийшла війна, Тарас свідомо зробив непростий вибір, гідний справжнього чоловіка. Він добровільно став учасником АТО.
У 2016-2019 роках брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» (УБД)/учасник бойових дій), подякою командування окремого гірсько-штурмового батальйону (в/ч А3892).
У травні-червні 2022 року з початком повномасштабного вторгнення Тарас добровольцем повернувся на службу. Захищав Батьківщину у складі різних підрозділів бойових бригад військових частин: А4007 та А1619. Проходив службу на посадах стрільця, старшого водія-радіотелефоніста штурмового підрозділу на Покровському напрямку.
Побратими його згадують як надійного і щирого товариша, який завжди підтримував інших і не втрачав бойового духу, а безпосередні командири – як високопрофесійного і мужнього воїна.
5 вересня 2025 року, після тривалого утримання позицій поблизу села Новомиколаївка на Донеччині та їх обстрілу ворожою артилерією, Тарас отримав численні тяжкі поранення. Вважався зниклим безвісти... Помер 27 вересня 2025 року у Київській обласній клінічній лікарні. Серце Героя зупинилося через три тижні, незважаючи на мужню боротьбу лікарів за його життя.
Поховали Захисника на Алеї Слави (міське кладовище №1).
У Тараса залишилися: мати, сестра, син та тітка.