Олег Угринович народився 25 квітня 1977 року в с. Зеленче. Коли йому виповнився рік, з батьками переїхав в Дунаївці. У півторарічному віці хлопчика відвели в Дунаєвецький дитячий садочок № 5, через деякий час – садочок №2 «Пролісок». Олег був чуйним, лагідним та добрим хлопчиком.
У 6 років розпочав навчання в школі №4 м. Дунаївці та проявив себе старанним та відповідальним учнем. Під час навчання захоплювався активними видами спорту - футболом, боксом, карате, самбо, рукопашним боєм. Після 9 класу продовжив навчання у місцевому училищі на автослюсаря.
22 червня 1995 року пішов служити в армію. Навчальну підготовку проходив у Бердичеві, у розвідувальному батальйоні в/ч А0219 «Червона гора».
Після служби одружився. 2000 року в подружжя народилася донька Яна. Однак шлюб виявися невдалим і 2001 року розпався. 2004 року одружився вдруге, 2006 -го народилася друга донька Марина. Олег був чудовим сім’янином, гарним батьком та хорошим чоловіком.
Мав дружелюбну та щиру вдачу, врівноважений характер. Завжди ставив перед собою конкретні цілі і йшов до них. Відрізнявся стійкою патріотичною позицією, щиро любив Батьківщину, тому, коли 29 січня 2015 року отримав повістку, не шукав виходу із ситуації, а ствердно мовив: «Піду, бо хто, як не я, повинен захищати моїх дівчат». Таким чином, Олег був призваний у четверту чергу мобілізації 30 січня 2015 року.
15 березня був відкомандирований в зону АТО. Навчання проходив на Чернігівщині, на військовому полігоні «Десна». А далі були нелегкі воєнні будні розвідника. Виконував бойові завдання у Пісках, Авдіївці, захищав аеропорт і село Опитне, Водяне. Був командиром розвідувального відділення розвідувального взводу ІІ-го мехбатальйону 93-ої окремої механізованої бригади. Був нагороджений Грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків та військову дисципліну, а батьки отримали подяку від командира за виховання сина.
Обставини загибелі наступні: 12 червня 2015 року Олег ще спілкувався з мамою і на питання «як робота?», відповів, що «жарко». Військові їхали з села Водяне до селища Опитне (Ясинуватський район), а близько 19:00 год. їх БРМ (броньована самохідна машина на гусеничному ходу, призначена для розвідки на полі бою) підірвалася на протитанковій міні. Вибухнуло під лівим катком, здетонував увесь комкомплект, займилося пальне і машина згоріла. Ураження грудної клітини Олега виявилося несумісним із життям. Разом з Олегом загинули його побратими - Олександр Цисар та Степан Загребельний, ще 5 бійців потрапили до шпиталю.
16 червня солдат Олег Угринович у закритій труні був похований в селі Зеленче. Без сина лишилась батьки, які тепер проживають в рідному селі на вулиці Угриновича, 30; а також дружина і дочки.
Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
13 жовтня 2015 року в Дунаєвецькій загальноосвітній школі №4 відбувся мітинг-реквієм з нагоди відкриття меморіальної дошки пам’яті Олега Угриновича. На мітингу були присутні рідні та друзі героя. Спогадами про Олега поділилась його вчителька: «Далекого 1984 року поріг нашої школи переступив допитливий хлопчина, який перебував у стінах нашого закладу 8 років. Олег був безконфліктним і ввічливим учнем. По закінченню школи вступив у Дунаєвецьке ПТУ».
«Йому б ще жити, любити, творити, ростити дітей… - Олег Угринович захищав суверенітет нашої Батьківщини і був справжнім українцем», - сказав тодішній голова районної державної адміністрації Олександр Бернашевський. – Ми просто зобов’язані увічнити пам’ять про цю прекрасну людину, яка має стати для нас усіх прикладом, як потрібно любити свою країну не тільки словом, але і ділом». Спогадами про Олега поділився його бойовий побратим Віктор Сергійович Лисенко, а заступник голови районної ради Михайло Поліщук вручив матері Героя медаль та пам’ятну відзнаку «Почесний громадянин Дунаєвецького району».
Його портрет поміщено на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 10, місце 5.