На жаль, Україна та наша громада втратила ще одного Захисника. Під час виконання бойового завдання 18 червня 2024 року загинув житель с. Рачинці старший солдат Варфоломеєв Володимир Броніславович.
Народився Володимир 07 листопада 1979 року в селі Рачинці Голозубинецького старостинського округу. Зростав у багатодітній сім’ї, де виховувалось троє дітей; був другою дитиною. Батьки працювали в колгоспі. У 3 роки вихованець дитячого садка. У 1985 році пішов до першого класу місцевої школи. Йому подобалось вчитися, був доброю, веселою дитиною, завжди усім радо допомагав. У 1994 році закінчив 9 класів Рачинецької ЗОШ І-ІІ ст. та продовжив навчання у 10-11 класах Голозубинецької школи. По закінченню школи у 1996 році вступив до Кам’янець-Подільського ПТУ № 14. Здобув професію «слюсар електромонтажник електрообладнання». Був хорошим зварювальником, приймав особисті замовлення зварювальних робіт. Згодом тривалий час Володимир працював на будівництві. Був справжнім майстром своєї справи.
Володимир мав багато друзів, був компанійським, добрий, довірливий, чесний та справедливий. Любив риболовлю. Завжди допомагав, усім хто потребував цього. Був переконаний, що все має бути по совісті. У 2012 році він зустрів своє кохання – познайомився з Альоною, яка виховувала сина Сергія. Сім’я проживала у фактичному шлюбі. Для чужої дитини Володимир став батьком, другом, надійною підтримкою. У 2017 році народився онук Михайлик, який обожнював дідуся Володю, чека кожного дня його повернення…
Відповідальний, справедливий, завжди за правду після повернення із за кордону, восени минулого року Володимир добровільно пішов до військкомату. 17 листопада 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив навчання на Яворівському військовому полігоні, а вже у січні цього 2024 року його направлено на Харківський напрямок, де точились важкі бої. На фронті чоловік був кулеметником і старшим солдатом. Мужній воїн постійно підтримував зв'язок з рідними. Заступаючи на позиції постійно телефонував мамі: «Я йду, через тиждень подзвоню»… 16 червня повідомив, що йде на позиції, а 18 червня 2024 року прийняв останній свій бій. Вже 19 червня працівники ТЦК повідомили рідним страшну новину.
Загинув боєць під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу відбиваючи напад російських військ у районі населеного пункту Стариця Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області. Йому назавжди 44… Володимир міг зробити ще так багато хороших справ… але доля розпорядилася інакше і повела його шляхом Воїна-Захисника.
«Живий коридор» на узбіччях вулиць, українські прапори, невимовний жаль та пекучий біль. Наша громада зустріла тіло Захисника України. Соколом злетів у вільне небо ще один наш Захисник, наш земляк. Молодий та досвідчений. Скромний та мрійливий. Син, чоловік, брат, друг, односельчанин… Своєю мужністю зупиняв лютого окупанта і захищав кожного з нас!
Прощались із бійцем рідні, близькі, друзі, побратими, усі небайдужі, які прийшли віддати шану й схилити голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини. Живим з фронту на свого Героя з нетерпінням чекали батько Броніслав, мати Тамара, дружина Альона , син Сергій, онук Михайлик (7 років) старший брат Віталій, та молодший Олександр, який ще з 2022 року захищає батьківщину.
Поховали Володимира з усіма почестями під оркестровий гімн України та залпи почесної варти у рідному селі Рачинці, де тепер над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Воїна. Доземно вклоняємося батькам Героя за те, що виховали небайдужого сина, Патріота й справжнього Захисника України, який захищав країну від ворога! Володимир назавжди залишиться Захисником та Героєм для нас.
Висловлюємо щирі співчуття батькам, велика вдячність за виховання небайдужого сина, який захищав країну від ворога. Володимир назавжди залишиться Захисником та Героєм для нас. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, проте нехай світлі спогади про Володимира будуть сильнішими за смерть… Бути воїном – жити вічно! Хай вічно живе світла пам’ять про Володимира. Світла та вічна пам'ять тобі, Герою!