Збройні Сили України щоденно героїчно знищують окупанта на загарбаній українській території. Але за кожен відвойований метр землі наша країна платить найбільш гірку ціну – життями найкращих синів України…
Знову сумна новина про загибель ще одного нашого героя з Дунаєвеччини. 25 червня 2023 року під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил російських загарбників, поблизу населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області, загинув солдат Жигало Владислав Анатолійович 1999 року народження. Вірний військовій присязі, наш Захисник віддав своє життя за мир і незалежність України.
Народився Владислав 3 жовтня 1999 р. в с. Великі Солонці, Новосанжарського району, Полтавської області. По закінченню 8 класу середньої школи перебрався до сестри, яка проживала на Дунаєвеччині з чоловіком.
З 9 класу проживав разом з сестрою в селі Слобідка Гірчичнянська на вул. Юрія Богутського (афганець), тому і 9 клас закінчував вже у школі в Іванківцях. Після закінчення школи навчався у Дунаєвецькому відділені вищого професійного училища №36 с. Балин. Згодом Владислав працевлаштувався в КП ДМР «Благоустрій Дунаєвеччини». З 22 березня 2019 -2021 рр. проходив дійсну військову службу в Богданівці, Кіровоградської області, 62-й арсенал (в/ч А1201) — на базі зберігання боєприпасів Збройних сил України у Кіровоградській області.
Після демобілізації повернувся до роботи в Благоустрій. Згодом була робота на ковбасні в ТОВ "АДАМІВКА АГРО", що в Адамівці на території Віньковецької громади. З початком повномасштабного вторгнення рф-ії на територію Україну, одразу виявив бажання іти добровольцем на фронт і вже 25 лютого думав писати заяву на звільнення з роботи. Тоді вдалося відмовити Владислава, але коли він дізнався про загибель друга на війні, то одразу повідомив свій номер телефону до Першого відділу Кам’янець-Подільського ТЦК і СП в м. Дунаївці. Майже одразу йому перетелефонували і 18 березня 2022 року з речами доброволець вже прямував на Ярмолинці.
Далі був Львів і хоча він просився перевести його на Полтаву, щоб бути ближче до мами, та був переведений на Київ. Проходив навчання у Дніпропетровській області, а далі - Покровськ , що на Донбасі. Там його підрозділ перестав існувати. З жовтня 2022 по березень 2023 року Владислав перебував вдома, але всидіти тут, коли ти потрібен там, було непросто і коли побратими їхали на чергову ротацію наш боєць приєднався до них. По травень місяць Владислав служив в Сумській області, але життя Героя обірвалося таки на Донеччині, на нулі.
Перебував наш стрілець-снайпер 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4053 (115-та окрема механізована бригада) на Бахмутському напрямку поруч н.п. Роздолівка.
25 червня 2023 року, перед відправкою на позицію він ще поговорив із мамою, але це було в останнє. Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину призваний 28.03.2023 року на військову службу під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника, Владислав отримав поранення несумісне з життям. Там і загинув - поблизу с. Роздолівка Бахмутського району, Донецької області.
Поховали нашого Героя на цвинтарі села Слобідка-Гірчичнянська, там де живе його сестра, звідки він і вирушив захищати свою Батьківщину.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Жигало Владислава Анатолійовича був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (Указ Президента України від 12 жовтня 2023 р. №687/2023.
Ми висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого добровольця. Нехай пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях українців. Вічна і світла пам’ять Герою!