24 грудня 1935 року на Житомирщині народилася людина, чия доля стала прикладом щирого служіння освіті, родині й рідному краю — Ференц Галина Антонівна, яка цього року відзначає свій величний 90-річний ювілей.
Її дитинство минуло в теплій, дружній родині, де змалечку прищеплювали повагу до праці, любов до людей і прагнення до знань. Саме ці цінності визначили весь її подальший життєвий шлях. Після завершення навчання в Житомирському педагогічному інституті молода вчителька за розподілом приїхала на Хмельниччину. Свою педагогічну діяльність вона розпочала у Смотрицькій школі, а згодом продовжила у Дунаєвецькій школі №3, якій віддала багато років свого серця і душі.
Понад 41 рік Галина Антонівна навчала дітей англійської мови, відкриваючи для них світ знань та нових можливостей. Для сотень учнів вона стала не просто вчителем, а наставником, людиною, яка вірила, підтримувала й надихала. Її самовіддана праця була гідно відзначена почесним знаком «Відмінник освіти».
Разом зі своїм чоловіком Володимиром ювілярка виховала двох доньок, передавши їм найцінніше — любов, порядність і силу духу. Приємно усвідомлювати, що педагогічна справа Галини Антонівни має гідне продовження: одна з доньок також присвятила своє життя вчительській праці, а внучка пішла шляхом бабусі та стала вчителем англійської мови, продовжуючи сімейну традицію.
Сьогодні серце ювілярки зігрівають двоє онуків і двоє правнуків, які є справжньою гордістю та продовженням родинної історії.
У цей день до Галини Антонівни завітав секретар міської ради Юрій Чекман, який особисто привітав ювілярку з поважною датою, подякував за багаторічну працю, відданість справі та вагомий внесок у розвиток освіти громади. Він побажав їй міцного здоров’я, миру, тепла й родинного затишку.
90 років — це не просто цифра. Це ціла епоха, наповнена працею, любов’ю, турботою про інших і щирою вірою в людей. Галина Антонівна — приклад справжньої української вчительки, жінки та матері, чия життєва дорога є гідною поваги та вдячності.
Нехай її дні й надалі будуть зігріті любов’ю рідних, увагою близьких і щирими посмішками тих, кому вона подарувала частинку своєї душі.
