Сьогодні наша громада знову схилила голови в скорботі. Ми провели останньою земною дорогою мужнього сина своєї землі, люблячого чоловіка, турботливого батька, вірного брата, відданого друга та побратима — старшого солдата ЛУКАШЕКА Олексія Григоровича.
Олексій народився 26 січня 1986 року в селі Сокілець. Він зростав у великій родині, змалку вирізнявся наполегливістю, розумом і добрим серцем. Завжди прагнув до знань, закінчив школу з відзнакою, здобув професію механіка, а потім, шукаючи можливостей для розвитку, працював підприємцем у Києві. Він будував своє життя, створив сім’ю.
Разом із дружиною Наталією виховував четверо дітей, мав мрії та великі плани. Але війна безжально забрала в нього все - і спокій, і родинне тепло, і саме життя…
З початком повномасштабного вторгнення Олексій не зміг залишитися осторонь. 22 серпня 2022 року він став на захист Батьківщини, добровільно приєднавшись до лав Збройних сил України. Справжній патріот, людина честі й гідності - таким він був і в житті, і на полі бою. Пройшов навчання у Британії, брав участь у боях за Соледар, Часів Яр, Бахмут боронив нашу землю в Донецькій, Харківській та Курській областях. Він завжди був поруч із побратимами, завжди готовий допомогти, підтримати у найтяжчі хвилини.
За свою відвагу та відданість Україні Олексій був нагороджений нагрудним знаком «Золотий Хрест».
Але, на жаль, безжальний російський ворог забрав його життя… 11 лютого отримавши смертельне поранення, Олексій помер, у відділенні екстреної медичної допомоги в місті Суми. Йому було лише 39…
Поховали Героя з усіма військовими почестями у рідному селі Сокілець. Пекельно щеміло в грудях… Люди не стримували сліз…
Наша глибока вдячність та шана Герою Олексію Григоровичу. Він житиме у наших серцях, у спогадах, у кожному новому дні.
Вічна пам'ять!
Вічна Слава Герою!
