12 березня 2025 року передчасно обірвалося його земне життя.
Життєвий шлях Романа розпочався 12 червня 1980 року в селі Пільний Мукарів. Доля випробувала його з раннього дитинства: батько виїхав на історичну батьківщину до Азербайджану, а мати несподівано померла. Хлопчика з любов'ю та турботою виховували рідна тітка разом із старшою сестрою. У 1986 році Роман переступив поріг Вихрівської школи, а після її закінчення у 1994 році опанував професію зварювальника у Волочиському професійно-технічному училищі. Працював у місцевому колгоспі, згодом зустрів свою другу половинку, створив родину та став батьком двох дітей. Шукаючи кращої долі для своєї родини, Роман працював у столиці та за межами України.
Однак мирне життя відійшло на другий план, коли настав час стати на захист рідної землі. 31 травня 2023 року Романа мобілізували до лав Збройних Сил України. В суворих умовах війни він сумлінно виконував обов'язки водія-заправника автомобільного взводу роти забезпечення пальними та мастильними матеріалами.
День за днем він самовіддано виконував свою військову місію. Та, на превеликий жаль, під час заправки службових автомобілів у населеному пункті Богданівка Дніпропетровської області його серце раптово зупинилося. Тепер він приєднався до небесного Легіону світлих Воїнів. Навічно в строю...
Вся громада, бойові побратими, друзі та знайомі – усі ми в глибокій скорботі схиляємо голови перед його пам'яттю, розділяючи невимовний біль втрати з його рідними. Кожен, хто знав Романа, запам'ятає його як щиру та віддану людину, готову завжди прийти на допомогу.
Поховали Захисника у рідному селі Пільний Мукарів. Тут, в обіймах рідної землі, спочиватиме його тіло, а світла пам'ять про нього навіки збережеться в серцях усіх, хто його знав і любив.
Вічна пам'ять і слава Роману! Його подвиг та відданість Батьківщині назавжди залишаться в нашій пам'яті.
Пам'ятаймо всіх, хто віддав найцінніше – своє життя, заради того, щоб ми могли жити під мирним небом і зустрічати кожен новий день.
Слава Україні! Героям слава!
