СХИЛІМО ГОЛОВИ - ГЕРОЙ ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ!
«Живий коридор» на узбіччях вулиць, українські прапори, невимовний жаль та пекучий біль. Наша громада зустріла тіло Захисника України. Соколом злетів у вільне небо ще один наш Захисник, наш земляк з села Рачинці старший солдат, кулеметник - ВАРФОЛОМЕЄВА Володимира Броніславовича.
Молодий та досвідчений. Скромний та мрійливий. Син, чоловік, брат, друг, односельчанин… Своєю мужністю зупиняв лютого окупанта і захищав кожного з нас!
Народився Володимир 7 листопада 1979 року в селі Рачинці Голозубинецького старостинського округу. Зростав у багатодітній сім’ї, де виховувалось троє дітей. Відвідував дитячий садок. У 1985 році пішов до першого класу місцевої школи. Закінчив 9 класів та продовжив навчання у 10-11 класах Голозубинецької школи. У 1996 році вступив до Кам’янець-Подільського ПТУ № 14. Здобув професію «слюсар електромонтажник електрообладнання». Згодом працював на будівництві. Був майстром своєї справи.
Володимир мав багато друзів, був добрий, довірливий, чесний та справедливий. Був переконаний, що все має бути по совісті.
У 2012 році він зустрів своє кохання – познайомився з Альоною, яка виховувала сина. Сім’я проживала у цивільному шлюбі.
Восени минулого року Володимир добровільно пішов до військомату. 17 листопада був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив навчання на Яворівському військовому полігоні, а вже у січні цього року його направлено на Харківський напрямок, де точились важкі бої. Мужній воїн постійно підтримував зв'язок з рідними.16 червня повідомив, що йде на позиції, а 18 червня 2024 року прийняв останній свій бій. Під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу в ході бойових дій з відбиття збройної агресії російської федерації у районі населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області загинув.
Володимир міг зробити ще так багато хороших справ… але доля розпорядилася інакше і повела його шляхом Воїна-Захисника.
Прощались із бійцем рідні, близькі, друзі, побратими, усі небайдужі, які прийшли віддати шану й схилити голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини. Живим з фронту на свого Героя з нетерпінням чекали батьки, цивільна дружина з сином, два брата, молодший з яких ще з 2014 року несе військову службу.
Поховали Володимира з усіма почестями під оркестровий гімн України та залпи почесної варти у рідному селі Рачинці, де тепер над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.
Висловлюємо щирі співчуття батькам, велика вдячність за виховання небайдужого сина, який захищав країну від ворога. Володимир назавжди залишиться Захисником та Героєм для нас.
Бути воїном – жити вічно! Хай вічно живе світла пам’ять про Володимира, якому тепер назавжди 44…
Вічна слава і шана Герою!
