http://dunrada.gov.ua/uploadfile/archive_news/2019/06/04/2019-06-04_3150/images/images-52544.jpeg

Реєстрація місця проживання чи прописка: визначення понять

04.06.2019

      Незважаючи на те, що інститут прописки ліквідували уже доволі давно, багато наших відвідувачів не бачать різниці між цими двома поняттями.
      1. Реєстрація місця проживання/ Прописка: визначення понять.
Реєстрація місця проживання це спосіб повідомлення держави про місце проживання особи, встановлення офіційної адреси.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У випадку, якщо особа проживає у двох або більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
      Кожній особі, громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, державою гарантовано право на вільний вибір місця проживання. Людина сама обирає собі місце проживання і тільки ставить державу про це до відома, реєструючи своє місце проживання. Але варто пам'ятати, що реєстрація місця проживання є обов'язковою.
Прописка це назва ліквідованої паспортної системи, введеної в колишньому СРСР в 1932 році.
      Паспортна система колишнього СРСР була запроваджена з метою регулювання потоку сільського населення до міст, тобто це був метод державного контролю міграції, при якому громадянам заборонялося вільне переміщення по країні. Її головний принцип- жорстка прив’язка до постійного місця проживання. У 2001 році радянське поняття «Прописка», Рішенням Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 р. 15-рп/2001р., було визнано неконституційним і змінено на Реєстрація місця проживання.
      2. Чим поняття прописки/реєстрації місця проживання відрізняються і чому не варто їх ототожнювати?
      Адміністративно-дозвільний інститут прописки передбачав значні обмеження та був однією з умов функціонування тоталітарного радянського режиму: прописка у вигляді штампу у внутрішньому паспорті, видавалася у дозвільному порядку, тобто, за розсудом начальника місцевого відділу внутрішніх справ. Лише вона служила підставою для проживання, отримання житла, роботи, медичної допомоги, отримання доступу до інших соціально-економічних процесів. Також дозволялося прописувати тільки близьких родичів.
     Довільність у системі прописки, існування якої була встановлена у Постанові Ради Міністрів СРСР 677 від 28 серпня 1974 року, приводила до обмежень прав людини. Прописка мала дозвільний порядок, який обмежував права людини волевиявленням чиновника. Прийняття Конституції України у 1996 року, яка найціннішим визначила життя людини, її здоров’я, честь, гідність, дотримання прав і свобод людини і громадянина, започаткувало реформування інституту прописки в Україні.
      Що ж стосується інституту реєстрації, то власник приватизованої чи кооперативної квартири, приватного будинку має право на підставі власного волевиявлення зареєструвати будь-якого громадянина (навіть не з числа його близьких родичів), без жодних обмежень. На відміну від прописки, реєстрація носить повідомний характер і не обмежує свободу пересування людини. Ця діяльність проводиться з метою обліку міграції населення, для встановлення точної кількості осіб, що проживають на певній території, а також виявлення основних шляхів їх переміщення.
У жодному разі ці два поняття не варто ототожнювати-це різні державні інститути, в основі яких лежать діаметрально протилежні принципи прописка, це метод жорсткого державного контролю, заборона вільного переміщення по країні; реєстрація місця проживання гарантоване державою право на вільний вибір місця проживання.
      P.S. Ще кілька фактів про реєстрацію місця проживання.
      Кожна держава значною мірою зацікавлена в тому, щоб мати інформацію про те, які особи проживають або перебувають в певному населеному пункті. Ця інформація постійно необхідна органам міграційної, фіскальної служби, судам тощо. Реєстрація місця проживання є ключовим інструментом державного управління, такого як: організація виборчого процесу, наповнення місцевих бюджетів, здійснення соціальних виплат, здійснення судочинства, військова служба, надання низки адміністративних послуг.
      Відповідно до Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, особа зобов’язана протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
                                                                                                    Зверніть увагу!
      Місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з батьками, а у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків.
      Для реєстрації місця проживання особі: громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, слід пам'ятати, що підставою для реєстрації є право власності на житло.
      Якщо особа не є власником житла, зареєструватись вона зможе лише за згодою власника. Винятком є реєстрація місця проживання дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків (одного з батьків), у цьому випадку не вимагається документи, що підтверджують право власності на житло або згода власника житла.
      Для військовозобов'язаних громадян України потрібно оформити військово-облікові документи, відповідно до вимог Постанови КМУ від 07.12.2016 921 Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних.
Цікавим є випадки, коли купивши житло з'ясовується, що попередній власник ще досі зареєстрований у ньому. В такому випадку на підставі договору купівлі-продажу житла новий власник має право зняти його з реєстрації місця проживання.
Реєструючи своє місце проживання ми не лише вносимо інформацію до реєстру територіальної громади та відповідних документів, до яких вносяться відомості про місце проживання, а й реалізуємо свої права, гарантовані державою.
      З 4 квітня 2016 року повноваження з реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання перейшли до органів місцевого самоврядування і Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). Вищевказану послугу жителі Дунаєвецької об’єднаної територіальної громади можуть отримати у приміщенні ЦНАП міської ради за адресою: м. Дунаївці, вул. Красінських, 12.
      За послугу реєстрації або зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір у розмірі 0,0085% (13.60) від мінімальної заробітної плати, у разі звернення особи з порушенням встановленого Законом строку (більше 30 календарних днів), сплачується адміністративний збір у розмірі 0,0255% (40.80) від мінімальної заробітної плати.

Автор:Інформаційно-комунікаційний ресурсний центр


Читайте також





КОМІСІЯ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ

28.03.2024

Активно триває робота із дітьми та їх сім’ями, яка спрямована для результативного вирішення проблеми виховання та всебічного...

Детальніше...