Гіркий, болючий жовтень…
Гіркий, болючий жовтень… Він мав би бути наповнений яскравими барвами осені, а замість цього — гіркі ридання…Захищаючи рідну землю, наші воїни віддають найдорожче – своє життя…
Сьогодні Дунаєвеччина, з сильним болем та у глибокій скорботі, віддає шану ФУРМАНУ Андрію Леонідовичу – який захищав не лише Батьківщину, своїх рідних та близьких, він захищав кожного з нас.
У січні цього року Андрій отримав повістку, а 2 лютого став на захист рідної країни, наближаючи для всіх нас Перемогу, якої йому побачити вже не вдасться… Не судилося дожити до цього дня… На жаль, чорні та криваві руки російських окупантів обірвали життя, мрії і майбутнє Андрія. Життя Андрія обірвалося 9 жовтня, від травм несумісних з життям. Йому назавжди 39…
У Героя залишились мати, двоє синів та брат. Щирі співчуття рідним та всім близьким Захисника. Розділяємо ваш біль та низько схиляємо голову в глибокій скорботі. Нехай Господь дасть вам сил пережити горе, яке ніколи не мине, не забудеться…
Поховали загиблого Захисника з усіма військовими почестями, під синьо-жовтим стягом, на Мушкутинецькому кладовищі.
Велика подяка Захиснику, який зі зброєю в руках захищав нашу землю на вогневих рубежах і став янголом, який вічно буде закривати крилами свою родину, свою громаду, кожного з нас!
Спочивай з миром, Герою України!
