НАВІКИ В ПАМ’ЯТІ, НАЗАВЖДИ У СТРОЮ
Знову вмивається кров’ю і сльозами українська земля… Громада сьогодні зустріла полеглого, мужнього Захисника, солдата, стрільця стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, 39-річного ФІЦЕКА Віталія Станіславовича. Безжальний російський агресор забрав його мрії, надії, його життя...
Завдячуючи таким хлопцям, як Віталій, який закрив собою кожного з нас, сьогодні Україна тримає цю оборону.
Народився Віталій Фіцек 16 березня 1985 року в селі Ганнівка. У 1992 році пішов до першого класу місцевої школи, закінчив 9 класів та вступив до вищого професійного училища – 36 села Балин, здобув професію водія. Далі – служба в армії.
Віталій жив простим сільським життям, працював по найму, був підтримкою та розрадою для матері.
У лютому минулого року Віталій був призваний на військову службу за мобілізацією. Війна змусила його відкласти свої звичні справи та взяти до рук зброю.
Скільки болю принесла ця звістка рідним Віталія. За ці дні стільки сліз виплакано, вистраждано.. І важко усвідомити те, що вже ніколи син не зайде до подвір’я рідної хати, не обійме найрідніших. 20 травня 2024 року під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту П’ятихатки Запорізької області Віталій загинув...
Не встиг боєць створити сім’ї… Не встиг потішити матір онуками… Його життєвий шлях зупинився дуже рано.
Траурний кортеж із тілом Віталія односельчани зустріли встеливши квітами дорогу, на колінах.
Рідні, близькі, керівництво громади, військовослужбовці, священнослужителі, друзі, однокласники загиблого Воїна прийшли, щоб гідно зустріти, вклонитися і помолитися за Віталія Фіцека, який відстоював нашу країну.
Щирі співчуття родині, близьким та друзям загиблого Героя. Жодними вчинками чи словами неможливо розрадити біль матері. Витримки рідним в час сильного болю.
Вічна пам’ять і слава Герою!
