«На полотні моєму мить, що стане вічним спогляданням»
Ці сцени образотворчого мистецтва належать пензлю самородка нашої землі, майстрині своєї справи, чарівній художниці Яровій Олі. Її роботи прекрасні. І справа, певно, не лише в тому, що краса приваблює, а ще й тому, що розглядаючи етюди наших околиць, кожен з нас відчуває дотики обіймів рідної землі. А спілкуючись з цією щирою, відвертою майстринею можна дізнатися багато цікавого про "кухню" художника, зруйнувати для себе безліч міфів, якими ми часто нагороджуємо людей мистецтва і отримати рецепти створення картин, так би мовити із перших рук.
Отже, що було на початку? Бажання малювати чи хист до нього?
«Бажання, яке потрібно поглиблювати, реалізовувати», - ділиться Оля і висловлює свою вдячність шкільному учителю, який помітив це вміння і спонукував його розвивати.
Ми знаємо наскільки сильно майстриня любить творити за покликом серця, тому на питання: «Ти зараз більше малюєш для себе, чи для людей?», Оля знову доводить свою щирість відповіддю: « Більше для людей, але це все через банальний брак часу; дитина, робота, різні життєві турботи...»
Таким собі мотиватором для художниці є і залишаються діти, яким Оля викладає в школі мистецтв. Хоча художниця володіє різними техніками написання картин, ці роботи доводять, що найулюбленішою із них залишається акварель.
Спілка художників Дунаєвеччини (це близько десятка майстрів), декілька років тому організувала виїзди (пленери) по району з метою популяризації наших чудових краєвидів, любові до рідного краю. Ось так і з'явилися ці чудові роботи, які є прекрасним свідченням неймовірної краси нашої землі.
Свої роботи Оля вже виставляла безліч разів. Були і персональні виставки і колективні. Творчі люди і прості поціновувачі мистецтва могли тішити своє око експозиціями, які експонувалися в багатьох місцях Дунаєвець та інших міст. Зокрема, це краєзнавчий музей в Хмельницькому. І хоча в житті художниці вже відбулося персональних виставок чимало, остання діюча з них є особливою. Зі слів самої авторки ми дізнаємося, що ця виставка є здійсненням власних мрій майстрині. Полягає вона в тому, що тут представлені роботи лише з акварелі – те, що найбільше лягає до душі Олі. Звісно, в школі мистецтв, де викладає наша художниця вона з дітками опановує уміння послуговуватися усім, що трапляється під руку творчій людині: олівець, маркер, крейда, гуаш, акріл, пастель, полімерна глина. Знає вона як творити олійними фарбами, графікою, але улюблений метод написання картин залишається єдиним – це акварель.
Звернули ми також увагу на девіз, який незмінно присутній на кожній з виставок Олі Ярової – «На полотні моєму мить, що стане вічним спогляданням». Як розповідає сама Оля, колись його запропонувала поетеса, яка працювала у бібліотеці - Олена Борисівна. Таких ліричних висловів було декілька і художниця обрала собі той, який найбільше сподобався і він став девізом, атрибутом кожної з персональних виставок. А чому б і ні – об’єднати свої роботи-колекцію певним висловом, метафорою.
Але головним для нас є те, що хоче сказати нам художник своїм пензлем, про що промовляють його роботи. А вчать вони нас цінувати те, що ми зустрічаємо у повсякденному житті, що можемо бачити у себе перед очима - все те, чим володіємо. Бо як не крути, а довколишні пейзажі є найбільшим натхненником для творчої людини -художника. І надихають вони на те, щоби творити, цінувати і берегти рідне довкілля, зберігати історичну пам'ять про свою землю. Мальовничі краєвиди Дунаєвеччини – це не просто банальний затертий вислів, це ж бо стан життя кожного патріота рідної землі.
Художниця продовжує надихатися рідними пейзажами . Одним із останніх плодів творчого натхнення є картина вулиці з Червоного села, що є ностальгічним спогадом дитинства, який нагадує про чудові дитячі роки проведені поруч бабусі у селі.
Простота Олі приваблює і у дружній розмові ми почули багато гарних порад для осіб, які мають потяг до творчості, до написання картин. Отже, ні в якому разі не занедбувати природній дар і бажання. Хист потрібно розвивати і якщо нам дозволяє вік, то і записуватися до школи мистецтв. Навіть маючи талант від народження, потрібно докладати чимало зусиль, щоби досягнути успіху. Користь від того чимала і як розповідає Оля, що працюючи з дітьми вже 13 років, вона помічає чималу різницю між своїми учнями та їхніми однолітками, які нічим не займаються, не цікавляться. Та й хто заперечить, що діти, які з малку виховуються в любові до мистецтва, по іншому сприймають навколишнє середовище, з любов’ю і з ніжністю ставляться до рідної землі. І як приємно учителю було у цьому році спостерігати за випуском своїх 10 учнів, коли зазвичай дипломи отримують лише 3 – 4 дитини.
Щира і відверта майстриня запрошує на персональну виставку, яка експонується до жовтня місяця у читальній залі міської бібліотеки. Але для чого відкладати зустріч із прекрасним?
